Розелінія некратрікс
Довідник · Збудники

Розелінія некратрікс

Rosellinia necatrix

Rosellinia necatrix — це небезпечний сумчастий гриб, що викликає білу кореневу гниль у багатьох видів рослин. Патоген належить до родини Xylariaceae та відомий своєю здатністю довго зберігатися в ґрунті у вигляді грибниці та склероцій.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Розелінія некратрікс

У ґрунтовому середовищі гриб утворює характерні білі або кремові тяжі міцелію, які поступово темніють. Ці структури щільно обплітають коріння рослин-господарів, проникаючи в тканини через дрібні пошкодження або природні отвори.

Розвиток гриба відбувається у широкому температурному інтервалі, однак найбільш сприятливими умовами є висока вологість та температура ґрунту близько 20°C. Ці особливості роблять його особливо небезпечним у регіонах з частими опадами або надмірним поливом.

Інфекція поширюється через рух води, заражений ґрунт на техніці та інструментах, а також через кореневі контакти між сусідніми рослинами в саду. Вторинне зараження часто відбувається при пересадці інфікованих саджанців.

Діагностика патогена ускладнюється тим, що основна частина життєдіяльності гриба прихована під землею. Наявність гриба можна підтвердити лабораторним методом або за специфічним запахом гнилої деревини при огляді кореневої шийки.

Коло рослин-господарів гриба надзвичайно широке: від плодових дерев (яблуня, груша) до винограду та лісових порід. Хвороба вражає як молоді саджанці, так і дорослі дерева, що знаходяться у фазі плодоношення.

Біла коренева гниль руйнує провідну систему коренів, внаслідок чого дерево перестає отримувати воду та мінеральні елементи. Це призводить до швидкого в’янення та відмирання всієї надземної частини рослини.

В інтенсивних садах Rosellinia necatrix здатна знищувати цілі сектори насаджень, створюючи «лисини» на місці загиблих дерев. Боротьба з нею ускладнюється тим, що в ґрунті гриб може зберігатися роками, чекаючи на нову жертву.

На виноградниках цей патоген вважається одним з найнебезпечніших, оскільки призводить до незворотної деградації кореневої системи. Це спричиняє величезні економічні втрати через необхідність розкорчування цілих плантацій.

Пошкодження ґрунту цим грибом робить неможливим успішне вирощування чутливих культур на цій ділянці протягом тривалого часу без проведення кардинальних заходів з рекультивації та дезінфекції.

Перші ознаки ураження надземної частини часто плутають з наслідками посухи або дефіциту елементів живлення. Листя стає дрібним, блідим, передчасно жовтіє та осипається, оголюючи гілки.

При огляді основи стовбура та коренів виявляється відшарування кори. Внутрішні тканини кореня стають м'якими, набувають темного забарвлення і вкриваються характерним білим павутинням міцелію, яке є головним діагностичним маркером.

Коренева система ураженої рослини втрачає міцність, дрібні корінці відмирають першими, а потім руйнуються скелетні корені. Через це хворі дерева легко вивертаються з ґрунту при сильному вітрі.

Іноді на поверхні ґрунту або на залишках кори можна побачити дрібні чорні утворення (перитеції), але це рідкісне явище. Зазвичай хвороба розвивається хронічно, виснажуючи дерево до повного висихання.

Симптоми розвиваються від периферії кореневої системи до центру, тому коли ви бачите видиме в'янення крони, коріння вже на 70-80% пошкоджене гниллю, і врятувати дерево практично неможливо.

Найважливішою умовою контролю є вибір ділянок під сади з легкими, добре дренованими ґрунтами. Висока вологість і застій води є ідеальним середовищем для поширення Rosellinia necatrix.

При виявленні хворих рослин їх потрібно видаляти разом із максимально можливою часткою коренів. Яму після видалення слід ретельно дезінфікувати спеціальними фумігантами або засипати негашеним вапном.

Використання фунгіцидів для поливу ґрунту має обмежений ефект. Кращі результати показує застосування біологічних методів боротьби, наприклад, внесення в ґрунт препаратів на основі грибів-антагоністів, таких як *Trichoderma*.

Слід дотримуватися сівозміни, не висаджуючи сприйнятливі культури на місці загиблих дерев протягом 3-5 років. Краще використовувати стійкі підщепи або займатися вирощуванням нечутливих культур у цей період.

  • Регулярна перевірка посадкового матеріалу перед висадкою на наявність нальоту.
  • Забезпечення оптимального режиму поливу, що виключає перезволоження зони коренів.
  • Дезінфекція ножів та пилок при роботі з хворими екземплярами для запобігання поширенню інфекції.