Розелінія

Розелінія (Rosellinia) — це рід небезпечних грибів-аскоміцетів, що є збудниками деструктивних гнилей кореневої системи багатьох сільськогосподарських та декоративних культур.

Найбільш поширеним видом у патології є Rosellinia necatrix. Цей гриб утворює потужний білий грибний наліт (міцелій) на поверхні уражених коренів, що згодом перетворюється на щільні тяжі.

Життєвий цикл гриба включає стадії розмноження спорами, які переносяться водою або інструментами, та вегетативне поширення через безпосередній контакт коренів у ґрунті.

Патоген є стійким сапротрофом, здатним роками виживати в ґрунті на рештках органіки, що робить його вкрай важким для викорінення об'єктом у плодових садах.

Діагностика проводиться шляхом виявлення специфічного білого міцелію під корою коренів та наявності дрібних чорних плодових тіл, що з’являються на відмерлих тканинах.

Гриб вражає величезну кількість видів, зокрема яблуні, груші, персики, вишні, виноград, а також різноманітні чагарники. Рослини уражаються незалежно від віку, проте молоді саджанці гинуть швидше.

Пошкодження кореневої системи призводить до повної втрати здатності рослини засвоювати воду та поживні речовини з ґрунту, що неминуче веде до загибелі дерева.

Розелінія найбільш активна в періоди з помірною температурою та високою вологістю ґрунту. Найбільш сприятливими для поширення хвороби є весняний та осінній сезони.

Інфекція може розвиватися постійно, якщо в саду підтримується надмірна вологість, що створює умови для швидкого розростання грибниці в товщі ґрунту.

Основними ознаками ураження є хлороз листя, передчасне скидання хвої чи листя та всихання гілок. Дерево втрачає тургор і виглядає сухим, навіть за умови достатнього поливу.

При знятті кори з нижньої частини стовбура або великих коренів можна побачити білий щільний наліт грибниці, який має характерний запах і текстуру.

Боротьба з хворобою базується на суворих санітарних заходах. Видалення хворих рослин разом із усіма коренями є першочерговим завданням для запобігання поширенню.

• Дезінфекція інструментів після роботи з ураженими ділянками саду.
• Покращення аерації та дренажу ґрунту для створення несприятливих умов для гриба.
• Використання сидератів для оздоровлення ґрунтової мікрофлори.
• Дотримання правил сівозміни при закладці нових плантацій.