Рожева гниль коренів цибулі

Гриб здатний тривалий час виживати в ґрунті у вигляді склероціїв або міцелію, що зберігається на рослинних рештках. Це дозволяє патогену накопичуватися на полях, де цибуля вирощується як монокультура.

Інфекція поширюється за допомогою поливної води, сільськогосподарського інвентарю та перенесення зараженого ґрунту. Міцелій гриба росте в ґрунтових капілярах і активно колонізує кореневу систему в міру її росту.

Для ідентифікації Setophoma terrestris використовують методи посіву на поживні середовища, де спостерігається утворення темних пікнід. Це дозволяє точно визначити природу збудника в умовах лабораторії.

Важливо пам'ятати, що патоген є сапротрофним за своєю природою, тому він може довго зберігатися в ґрунті навіть за відсутності основної культури-господаря.

Основною культурою, що уражується, є цибуля ріпчаста. Також хвороба зустрічається на часнику, цибулі-шалоті та інших видах цибулевих. Патоген атакує коріння на будь-якій стадії розвитку.

Ураження кореневої системи призводить до припинення подачі води та поживних речовин до надземної частини. Це викликає в'янення рослин, яке часто помилково приймають за дефіцит вологи.

Наслідком хвороби є зниження врожайності та значна втрата якості товарної продукції. Цибулини стають дрібними, а їхня лежкість під час зимового зберігання значно погіршується.

Сильне ураження призводить до того, що коріння стає крихким і відмирає. Рослина втрачає контакт із ґрунтом, що робить її вкрай вразливою до пересихання.

У масштабах поля спостерігається нерівномірність розвитку посівів, що суттєво знижує економічну ефективність вирощування культури.

Рожева гниль найбільш агресивно розвивається при температурі ґрунту від 24 до 28 °C. Саме в спекотні періоди літа спостерігається масова загибель коренів та швидке в'янення рослин.

Інфекція може починатися вже навесні, але клінічні симптоми зазвичай стають помітними в середині вегетації. В умовах сухого літа хвороба набуває епіфітотійного характеру.

Температура нижче 15 °C уповільнює розвиток патогена, проте гриб не гине, а лише входить у стан спокою до сприятливих умов.

Перезволоження ґрунту в поєднанні з високою температурою створює ідеальні умови для поширення спор Setophoma terrestris у прикореневій зоні.

Цикл розвитку патогена є безперервним протягом усього вегетаційного періоду, якщо забезпечено температурний режим для активної життєдіяльності гриба.

Назва хвороби походить від специфічного кольору уражених коренів. Спочатку вони набувають блідо-рожевого забарвлення, а згодом стають темно-червоними або коричневими.

• Пожовтіння і скручування верхівок листя.
• Рожевий, а потім темно-пурпуровий колір коренів.
• Повна деградація мочкуватої кореневої системи.
• Легке висмикування рослин із ґрунту через відсутність коренів.
• Затримка росту та передчасне відмирання вегетативної маси.

Важливо звертати увагу на те, що симптоми на листі з’являються вже після того, як коріння отримало критичні пошкодження. Тому огляд кореневої системи є обов’язковим заходом.

У вологу погоду на місці відмерлих коренів можуть розвиватися інші плісняві гриби, що ускладнює діагностику та приховує справжнього збудника.

Під час викопування цибулі можна помітити, що коріння виглядає як "обрубки", що свідчить про запущену стадію хвороби.

Дотримання сівозміни є ключовим заходом. Повернення цибулі на попереднє поле не раніше ніж через 5 років дозволяє суттєво зменшити чисельність патогена в ґрунті.

Використання стійких сортів залишається найбільш надійним способом боротьби. Слід надавати перевагу сучасним гібридам, які мають генетичну резистентність до кореневих гнилей.

Покращення агротехніки, зокрема забезпечення оптимального поливу та уникнення ущільнення ґрунту, сприяє швидкому росту рослин і знижує стресові фактори.

Хімічний контроль включає застосування фунгіцидів для обробки насіння та ґрунту, що дозволяє стримувати поширення інфекції на початкових етапах розвитку.

Необхідно проводити глибоку оранку та видалення залишків після збору врожаю, оскільки саме вони є резерваторами гриба в ґрунті до наступного сезону.