Рогатий жайворонок

Рогатий жайворонок (Eremophila alpestris) є представником ряду горобцеподібних. Важливо уточнити, що цей вид не є фітопатогеном (хвороботворним мікроорганізмом), а відноситься до орнітофауни, яка може впливати на агроценози.

Назва птаха походить від двох чорних пір'яних пучків на голові, які нагадують ріжки. Це допомагає легко ідентифікувати вид під час польових спостережень.

Систематично жайворонки належать до родини жайворонкових (Alaudidae). Вони віддають перевагу відкритим ландшафтам, включаючи орні землі, де шукають їжу на ґрунті.

Цей вид має високу здатність до адаптації, тому його можна зустріти як у степових зонах, так і на відкритих полях у північних регіонах країни під час міграцій.

Птахи ведуть переважно наземний спосіб життя, швидко бігають по землі, що робить їх помітними в агроценозах під час проведення польових робіт.

Основна шкода від рогатого жайворонка пов'язана з поїданням насіння зернових культур безпосередньо після посіву, до того, як вони проростуть.

Птахи можуть викльовувати насіння ячменю, пшениці та інших зернових, що призводить до появи «лисин» на полях та зниження врожайності через нерівномірні сходи.

Найбільш вразливими є ділянки полів, де зерно лежить неглибоко або не повністю закрите ґрунтом після проходу посівних агрегатів.

Крім того, птахи можуть пошкоджувати вже пророслі сходи, що затримує їх розвиток і вимагає проведення додаткових агротехнічних заходів для корекції густоти посівів.

Вплив на культури є суто механічним, оскільки птахи не переносять інфекційні хвороби рослин, на відміну від справжніх патогенів.

Активність рогатого жайворонка на полях досягає піку навесні, під час початку посівної кампанії, коли ґрунт насичений насінням та ще не вкритий зеленню.

Восени птахи часто з'являються на полях після збирання врожаю для підбору просипаного зерна, що, навпаки, може бути корисним для очищення поля від падалиці.

Зимовий період характеризується формуванням зграй, які часто кочують сільськогосподарськими угіддями в пошуках насіння дикорослих трав.

Під час міграцій навесні та восени чисельність птахів на окремих ділянках може значно зростати, що потребує посиленого нагляду з боку агрономів.

У літній період птахи розсіюються для гніздування, тому їх вплив на посіви стає мінімальним або повністю припиняється до осені.

Основним сигналом про присутність шкідників є наявність нерівномірних слідів викльовування насіння на поверхні ґрунту вздовж рядків посіву.

Присутність птахів можна визначити за специфічними слідами лапок на свіжозораній або закультивованій землі, які відрізняються від слідів інших тварин.

Зниження густоти посівів на окремих ділянках часто супроводжується наявністю пташиного посліду, що вказує на постійне місце годівлі зграї.

Відсутність ознак ураження листків чи кореневої системи грибковими захворюваннями підтверджує, що причиною зрідженості є саме птахи, а не хвороби.

Моніторинг з використанням дронів дозволяє швидко виявити уражені ділянки, де птахи активно харчуються протягом кількох днів поспіль.

Для захисту посівів важливо дотримуватися технології глибини загортання насіння, щоб воно було недоступним для викльовування.

• Застосування механічних відлякувачів, таких як опудала або дзеркальні стрічки.
• Використання шумових пристроїв для періодичного відлякування зграй з ділянок.
• Обробка насіння перед посівом препаратами, що мають відлякуючий запах або смак.
• Якісне коткування ґрунту відразу після посіву для ущільнення поверхні.
• Створення умов, за яких поля стають менш привабливими для годівлі птиць.

Комплексний підхід до агротехніки дозволяє мінімізувати втрати без застосування радикальних методів боротьби з дикими птахами.