Розелінія некротизуюча

Гриб розвивається у вигляді розгалуженої грибниці, яка легко поширюється від хворих коренів до здорових при безпосередньому контакті. В умовах високої вологості патоген формує характерний білий міцеліальний наліт.

На пізніх етапах розвитку гриб утворює дрібні чорні плодові тіла (перитеції), що зосереджуються на гниючій деревині. Це дозволяє йому поширюватися на нові ділянки за допомогою спор, хоча вегетативний спосіб домінує.

Розвиток патогена тісно пов'язаний з аерацією ґрунту. Найбільш сприятливими є важкі, глинисті ґрунти з надмірним зволоженням, де коріння рослин постійно перебуває в стані стресу через нестачу кисню.

Температурний режим впливає на швидкість колонізації коренів. Найактивніше гриб розвивається при помірних температурах, тому спалахи хвороби найчастіше фіксуються в весняно-осінній періоди.

Збудник спричиняє розвиток білої кореневої гнилі, яка вважається однією з найнебезпечніших хвороб плодових культур. Хвороба призводить до повного руйнування кореневої системи рослин будь-якого віку.

Серед культур, що найбільш піддаються зараженню, слід виділити яблуні, груші, персики, вишні, а також виноград та деякі ягідні чагарники. Масштаби ураження можуть призвести до повної втрати плантації.

Гриб блокує провідні судини, що відповідають за подачу води та мінеральних речовин. В результаті дерево, що виглядало здоровим, може раптово зав'янути за лічені тижні, особливо під час спекотної погоди.

Патоген поширюється осередками, що вимагає виведення з обороту значних територій. Боротьба з осередками є вкрай складною, оскільки грибниця проникає глибоко в ґрунт.

Економічні втрати також включають обмеження на висадку чутливих культур на ділянках, де раніше було виявлено збудник, протягом декількох років, доки рівень інфекції не знизиться.

Перші зовнішні ознаки включають передчасне пожовтіння листя та загальне пригнічення росту рослин. Листя стає дрібним, краї можуть скручуватися, згодом спостерігається інтенсивне опадання.

При викопуванні коренів виявляється їхнє гниття. Кора легко відділяється від деревини, під нею помітний щільний шар білого або сірого міцелію, що нагадує войлок. Коріння втрачає міцність і легко ламається.

Зона ураження часто має специфічний грибний запах, що свідчить про активний процес розкладання тканин. Здорові частини коренів мають нормальний вигляд, проте на межі зі здоровою тканиною часто видно білі тяжі грибниці.

У занедбаних випадках на кореневій шийці можна помітити зони відмирання кори. Якщо дерево продовжує вегетувати, воно виглядає хворим, з ознаками хронічного виснаження.

Діагностика може бути підтверджена лабораторним аналізом наявності міцелію або приміщенням уражених зразків у вологу камеру для стимуляції виходу характерних ознак гриба.

Контроль над розповсюдженням вимагає комплексного підходу, оскільки системні фунгіциди мають обмежену ефективність проти ґрунтових форм патогену.

• Обов'язкове карантинне обстеження ділянок перед посадкою нових культур.
• Використання стійких підщеп, які менш схильні до ураження кореневими гнилями.
• Забезпечення оптимального рівня вологості ґрунту та регулярне розпушування для покращення доступу повітря до коріння.
• Використання біопрепаратів на основі грибів-антагоністів, зокрема видів Trichoderma, для профілактики зараження.
• Видалення хворих дерев разом із усім корінням та проведення локальної дезінфекції ґрунту в зоні видаленої рослини.