Фома тропічна

Гриб утворює септований міцелій, який проникає в тканини рослини. Основним способом розмноження є формування пікнід — дрібних, темних плодових тіл, що заглиблюються в уражені ділянки та виділяють велику кількість конідій.

Це факультативний паразит, який здатний виживати в несприятливих умовах, зберігаючись у ґрунті або на рослинних рештках у вигляді хламідоспор. Така біологічна стійкість робить його важким об'єктом для викорінення з посівів.

Конідії поширюються переважно пасивно: з краплями дощу, при поливі або за допомогою вітру. Вони легко закріплюються на поверхні органів рослин при наявності мікротріщин або через продихи.

Діагностика Phoma tropica базується на мікологічному аналізі заражених частин рослин. У лабораторних умовах гриб ідентифікують за морфологією колоній та розмірами конідій, що утворюються на поживних середовищах.

Патоген вражає велику кількість видів рослин, зокрема представників родини пасльонових, бобових та деяких тропічних культур. Шкідливість проявляється на всіх стадіях розвитку рослини.

На ранніх етапах розвитку розсади гриб провокує «чорну ніжку», що призводить до масового випадання рослин та розрідження посівів. Це критично впливає на кінцеву врожайність та щільність насаджень.

У дорослих рослин гриб інфікує листя, стебла та плоди. Некротичні плями на листках порушують фотосинтез, послаблюючи загальний стан рослини та знижуючи її стійкість до інших стресових факторів.

Пошкодження стебел часто призводить до їх надлому та відмирання верхньої частини пагонів. Ураження судинної системи порушує рух води та мінеральних речовин, що викликає в'янення рослин.

Плоди, інфіковані фомою, втрачають товарний вигляд та стають непридатними для тривалого зберігання. Розвиток грибниці всередині плодів створює умови для вторинної інфекції іншими бактеріями та грибами.

Активний розвиток гриба припадає на періоди з помірними температурами (від +18 до +25°C) та підвищеною вологістю. Капельно-рідка волога є обов'язковою умовою для проростання спор та інфікування.

Джерелом первинної інфекції навесні виступають заражене насіння та залишки рослин, що перезимували в ґрунті. Протягом сезону гриб може давати кілька поколінь, що зумовлює швидке поширення хвороби.

В умовах закритого ґрунту або теплиць патоген може розвиватися протягом усього року, якщо не дотримуються належні санітарно-гігієнічні вимоги та режим вентиляції.

Найбільш інтенсивне зараження спостерігається під час тривалих опадів або туманів. У такі періоди кількість спор у повітрі різко зростає, що призводить до епіфітотійного розвитку захворювання.

Інкубаційний період залежить від фізіологічного стану рослини та навколишнього середовища, зазвичай триває до півтора тижня, після чого на поверхні з'являються характерні ознаки ураження.

Першими ознаками є поява дрібних плям бурого або коричневого забарвлення, які згодом збільшуються в розмірах та набувають концентричної зональності.

У центрі плям на листках і стеблах можна побачити характерні чорні крапки — пікніди гриба. Вони є діагностичною ознакою, що відрізняє цей вид від інших плямистостей.

При ураженні прикореневої частини стебла тканини стають м'якими, темніють і часто розтріскуються вздовж, виділяючи ексудат у місцях сильного ураження.

Плоди, уражені грибом, покриваються плямами з втиснутою поверхнею. Згодом ці ділянки можуть покриватися сіруватим або білим пухнастим нальотом міцелію.

Рослини, що зазнали системного інфікування, виглядають пригніченими, мають бліде забарвлення листя та різко знижують темпи росту, що призводить до передчасної загибелі.

Основою боротьби є суворе дотримання сівозміни, що перериває цикл накопичення патогену в ґрунті. Важливо уникати розміщення сприйнятливих культур після попередників, схильних до аналогічних хвороб.

Використання виключно сертифікованого та протруєного насіння є гарантією захисту від передачі інфекції на початкових етапах вирощування.

Агротехнічні заходи, такі як глибока оранка, допомагають загорнути інфіковані рослинні рештки, які швидко перегнивають, позбавляючи гриб бази для подальшого розвитку.

Для регулювання мікроклімату в теплицях необхідно налаштувати систему провітрювання, що дозволяє уникнути конденсату на поверхні листя, який є критичним для поширення спор.

Хімічний контроль здійснюється шляхом обприскування фунгіцидами системної дії. Препарати на основі діючих речовин класу триазолів та стробілуринів ефективно пригнічують розвиток грибниці та зупиняють поширення фомозу.