Фома трав'яниста

Фома трав'яниста (Phoma herbarum) — це широко розповсюджений гриб-аскоміцет, що належить до порядку Pleosporales. Цей фітопатоген є відомим поліфагом, здатним уражати велику кількість видів сільськогосподарських культур.

Систематично об'єкт класифікується як анаморфна стадія гриба, що розмножується конідіями. Органи спороношення (пікніди) мають вигляд дрібних чорних крапок, які часто групуються на відмерлих або ослаблених тканинах рослин.

Біологічна стійкість гриба забезпечується його здатністю виживати в несприятливих умовах, переходячи від сапротрофного харчування на рештках до паразитичного живлення під час вегетації рослин.

Морфологічна мінливість Phoma herbarum створює певні труднощі при польовій діагностиці, тому фахівці часто використовують лабораторні методи культивування на поживних середовищах для ідентифікації виду.

Наявність пікнід у поєднанні з некротичними плямами є головним маркером, що дозволяє агрономам розпізнати присутність даного патогену на полях у господарстві.

Гриб викликає різноманітні хвороби типу фомозів та плямистостей, що призводить до руйнування епідермісу та глибоких тканин рослини, знижуючи загальну врожайність та якість продукції.

Зернові культури страждають від ураження кореневої системи та стебел, що погіршує постачання вологи та поживних речовин до колоса, провокуючи передчасне дозрівання та зменшення ваги зерна.

Для овочевих культур небезпека полягає у швидкому поширенні плямистостей, що призводить до відмирання листкового апарату. У теплицях це може стати причиною епіфітотії, що знищує більшу частину посадок за короткий термін.

Заражене насіння втрачає схожість або дає слабкі проростки, які гинуть ще на стадії появи сходів, що створює великі прогалини в посівах та знижує ефективність посівної кампанії.

Висока шкідливість патогену пов'язана з його здатністю вражати тканини на будь-якій стадії розвитку рослини, від проростка до етапу дозрівання плодів та формування насіння.

Інфекція зберігається у вигляді міцелію та пікнід на рослинних рештках у ґрунті, на насінні або на бур'янах, які виступають як резерватори хвороби протягом усього міжсезонного періоду.

Первинне зараження відбувається навесні, коли конідії розносяться за допомогою крапель дощу або вітру на молоді тканини рослин, які мають ослаблений імунітет або пошкодження від шкідників.

Активний розвиток гриба спостерігається за умов високої вологості повітря та температури в діапазоні від +15 до +25 градусів за Цельсієм, що сприяє утворенню нових поколінь спор.

Протягом одного вегетаційного сезону патоген здатний дати декілька поколінь конідій, що зумовлює стрімке поширення хвороби по полю у разі випадання частих дощів у період активного росту.

З наближенням холодів розвиток гриба сповільнюється, і він переходить у стан спокою на залишках врожаю, чекаючи на сприятливі умови для поновлення циклу розвитку в наступному році.

Першою ознакою є поява дрібних плям бурого кольору на листках, які з часом розростаються і можуть набувати світлого забарвлення з темною облямівкою по периферії.

На уражених стеблах часто формуються поздовжні тріщини або виразки, всередині яких неозброєним оком або через лупу можна помітити чорні крапки — пікніди з конідіями.

При ураженні кореневої шийки спостерігається потемніння тканин, що супроводжується в'яненням верхніх частин рослини, особливо у спекотні години дня при нестачі вологи.

На плодах або насінні може спостерігатися розвиток гнилі, яка часто супроводжується появою сірого або чорного нальоту, що складається з міцелію та спор гриба-збудника.

Ураження насіння часто супроводжується зміною його забарвлення та зниженням енергії проростання, що легко виявляється при проведенні лабораторного аналізу якості посівного матеріалу.

Головним заходом є дотримання сівозміни, що обмежує накопичення інфекційного фону, та ретельна оранка ґрунту для загортання рослинних залишків на глибину, де патоген швидше гине.

Використання фунгіцидного протруювання насіння є обов'язковим, оскільки воно дозволяє знищити патогенну мікрофлору на поверхні насінини та захистити проросток на початкових етапах розвитку.

Для боротьби з хворобою в період вегетації використовують обприскування фунгіцидами системної дії, які здатні проникати в тканини рослин і стримувати ріст міцелію збудника.

Оптимізація умов вирощування, зокрема збалансоване живлення та вчасна боротьба з бур'янами, дозволяє підвищити стійкість культур до інфікування та мінімізувати втрати від хвороби.

• Регулярна очистка інвентарю та теплиць від рослинних залишків.
• Використання стійких до хвороб сортів та гібридів.
• Проведення профілактичних обробок при прогнозованій вологій погоді.