Фома макростома

Морфологічно об'єкт ідентифікується за наявністю пікнід — спеціалізованих плодових тіл, які занурені в уражені тканини рослини. Конідії гриба зазвичай безбарвні та одноклітинні.

Цей гриб є факультативним паразитом, що дозволяє йому ефективно адаптуватися до сапротрофного способу життя в ґрунті при відсутності головного господаря.

Патоген зберігається у вигляді міцелію та пікнід на рослинних рештках, у ґрунті та на поверхні насіння, залишаючись життєздатним протягом декількох років.

Висока пластичність виду робить його небезпечним збудником, оскільки він легко поширюється за допомогою водно-повітряних потоків та механічних засобів обробітку.

Гриб має широкий спектр господарів, включаючи зернові, олійні, овочеві та декоративні культури. Особливо чутливими до інфекції є молоді рослини на стадії проростання.

Патологічний процес часто призводить до кореневих гнилей та ураження прикореневої частини стебла, що спричиняє вилягання та передчасну загибель сходів.

Ураження надземної частини проявляється у вигляді різноманітних плям, що призводять до некрозу листової пластини та значного зниження асиміляційної поверхні.

Загальна шкодочинність проявляється у пригніченні росту, порушенні провідності судинної системи, що зрештою призводить до суттєвого зменшення врожайності.

Додаткова шкода полягає у погіршенні посівних якостей насіння, яке стає інфекційним матеріалом для поширення хвороби на нові площі.

Активний розвиток патогена починається з весняного періоду, коли вологість ґрунту та температура повітря стають достатніми для проростання пікноспор.

Розповсюдження інфекції під час вегетації відбувається циклічно, причому опади виступають головним фактором перенесення конідій на здорові частини рослин.

Сприятливими умовами для зараження є температура в діапазоні +15...+22°C та висока вологість (вище 80%), що часто спостерігається у весняно-літній період.

У періоди посухи гриб переходить у стан спокою, зберігаючись усередині уражених тканин, доки умови навколишнього середовища не стануть знову сприятливими.

Найбільша небезпека масового інфікування спостерігається під час активного росту культур, коли ослаблені тканини не мають достатнього імунного захисту.

Першими ознаками є поява темних плям на нижній частині стебла, що з часом покриваються дрібними чорними крапками — плодовими тілами гриба (пікнідами).

На листках спостерігаються хлоротичні плями, які швидко темніють і стають некротичними, часто з чіткою облямівкою навколо ураженої зони.

Коренева система при зараженні стає коричневою, тканини розм'якшуються, що спричиняє розвиток гнилі та припинення надходження поживних речовин до рослини.

Ураження сходів часто проявляється у вигляді «чорної ніжки», коли підсемядольне коліно чорніє та перегниває, що призводить до випадання сходів на полі.

• наявність чорних пікнід у тканинах
• концентрична зональність некротичних плям
• в'янення та деформація молодих пагонів
• загальна затримка розвитку всього посіву

Основним методом контролю є дотримання сівозміни, що дозволяє знизити концентрацію патогенних залишків у ґрунті до мінімально безпечного рівня.

Ретельне переорювання полів після збору врожаю сприяє швидшому розкладанню рослинних решток, у яких зимує гриб, обмежуючи джерело інфекції.

Обов'язковим заходом є протруювання насіння фунгіцидами широкого спектру дії, що захищає сходи від раннього зараження ґрунтовою інфекцією.

За наявності сприятливих умов для розвитку хвороби проводять обприскування фунгіцидами з діючими речовинами класу тріазолів або стробілуринів.

Важливо уникати надмірного внесення азотних добрив, оскільки це стимулює швидке наростання вегетативної маси, яка стає дуже вразливою до ураження.