Фома еупірена

Міцелій гриба септований, безбарвний або з оливковим відтінком, активно розвивається в тканинах рослин, викликаючи їх поступове відмирання.

Гриб утворює дрібні пікніди, в яких розвиваються безбарвні конидії, що забезпечують масове поширення інфекції під час вегетаційного сезону.

Вид здатний виживати в ґрунті протягом тривалого часу завдяки утворенню хламідоспор, які стійкі до перепадів температур і посухи.

Патоген має сапротрофні властивості, що дозволяє йому харчуватися залишками рослин, роблячи боротьбу з ним комплексною задачею для агронома.

Phoma eupyrena вражає картоплю, зернові колосові культури, цукровий буряк та багато овочевих рослин відкритого ґрунту.

В основному збудник пошкоджує кореневу систему, стебла та плоди, що призводить до серйозного зниження якості та кількості майбутнього врожаю.

На бульбах картоплі гриб провокує розвиток сухої гнилі, яка часто стає причиною втрат під час зберігання у зимовий період.

Ураження кореневої шийки зернових перешкоджає нормальному живленню рослин, що призводить до вилягання та недорозвиненості колосся.

Сходи рослин часто хворіють на "чорну ніжку", що викликає зрідженість посівів та потребує пересіву площ у складних випадках.

Активний розвиток патогена припадає на період з підвищеною вологістю повітря та ґрунту, що часто спостерігається навесні та восени.

Інфекція поширюється краплями дощу, зрошувальною водою, а також вітром та комахами, які переносять конідії на здорові ділянки рослин.

У сховищах гриб найбільш активний при температурі вище 5 градусів тепла та за наявності конденсату на поверхні плодів.

Джерелом первинної інфекції є заражений посадковий матеріал або ґрунт, де гриб накопичується протягом багатьох років поспіль.

Швидкість поширення хвороби залежить від щільності посівів та наявності механічних пошкоджень на тканинах рослин, через які гриб проникає всередину.

Характерними ознаками є коричневі плями на стеблах та коренях, які швидко розростаються і призводять до загнивання тканин.

На бульбах картоплі утворюються вдавлені плями, під якими м'якоть стає сухою та крихкою, часто з утворенням внутрішніх порожнин.

На поверхні плям можна побачити дрібні чорні крапки — пікніди, що є діагностичною ознакою зараження саме цим видом гриба.

В'янення верхівок рослин удень, що не минає навіть у прохолодні години, свідчить про глибоке ураження судинної системи збудником.

Потемніння прикореневої частини стебла супроводжується руйнуванням епідермісу, що робить рослину вразливою до вторинних інфекцій.

Основною стратегією контролю є дотримання сівозміни, що обмежує накопичення інфекції у ґрунті протягом сезону.

Важливим заходом є ретельне знищення рослинних решток, оскільки саме вони служать основним резервуаром для виживання гриба взимку.

Використання фунгіцидів для обробки насіння та протравлення бульб перед посадкою значно знижує ризик початкового зараження посівів.

• Вибір стійких до гнилей сортів та гібридів.
• Оптимізація поливного режиму для уникнення застою води.
• Дотримання умов зберігання врожаю.
• Боротьба зі шкідниками, що пошкоджують тканини рослин.

Під час вегетації проводять профілактичні обприскування фунгіцидами широкого спектру дії при виявленні перших симптомів захворювання.