Фітофтороз картоплі

Збудником фітофторозу є Phytophthora infestans — ооміцет, який належить до царства Stramenopila. Це патогенний організм, що за механізмом живлення є облігатним паразитом.

Життєвий цикл збудника складається з нестатевої стадії у вигляді зооспорангіїв та статевої стадії, що завершується утворенням ооспор, які здатні витримувати несприятливі умови.

Зооспорангії поширюються вітром, краплями дощу та комахами на значні відстані, забезпечуючи швидке захоплення нових площ посівів картоплі.

Патоген проникає в тканини рослини через продихи або безпосередньо через епідерміс, швидко розростаючись і руйнуючи міжклітинний простір.

Оптимальні умови для розвитку включають відносну вологість повітря вище 90% та температуру в межах 15–22°C, що сприяє активному спороношенню.

Основними культурами, що уражуються фітофторозом, є картопля та томати. Інші представники родини пасльонових також можуть ставати резерваторами інфекції.

Хвороба завдає значної шкоди промисловому та приватному картоплярству, спричиняючи загибель вегетативної маси та пошкодження бульб.

Вражаються листя, черешки, стебла, а також підземна частина рослини, включаючи молоді бульби, що знаходяться в грунті.

Повне знищення бадилля в середині літа призводить до припинення відтоку поживних речовин до бульб, через що різко знижується товарна врожайність.

Уражені бульби під час зберігання стають вхідними воротами для вторинних мікроорганізмів, що викликають мокру або змішану гниль.

Джерелом інфекції на початку сезону є заражений садивний матеріал та грунт, у якому патоген зберігся у вигляді ооспор протягом зими.

Інтенсивне поширення хвороби припадає на фазу бутонізації та цвітіння картоплі, особливо при встановленні дощової та прохолодної погоди.

Ранкові роси та тумани створюють критично важливу вологість на поверхні листя, що необхідно для проростання спор та зараження здорових рослин.

Епіфітотійний розвиток хвороби може відбутися за лічені тижні, якщо погодні умови залишаються вологими та помірними протягом тривалого часу.

Під час збору врожаю спори з хворої гички потрапляють на шкірку бульб, що стає причиною розвитку прихованої інфекції, яка проявиться пізніше.

Первинні симптоми проявляються як бурі плями неправильної форми на листках, що згодом поширюються на всю площу листової пластинки.

Зі споду листа у вологу погоду можна побачити білуватий наліт, який є скупченням спорангіїв та спорангієносців грибного патогена.

Стебла стають ламкими, на них з'являються темно-коричневі виразки, які з часом призводять до повного пересихання або загнивання верхньої частини рослини.

На поверхні заражених бульб утворюються вдавлені тверді плями, під якими м'якоть має характерне іржаво-буре забарвлення.

• Потемніння та відмирання листків.
• Характерний білий наліт на нижній стороні листка.
• Некротичні плями на бульбах, що проникають вглиб.

Критично важливо використовувати для посадки лише сертифікований, здоровий матеріал та вирощувати сорти, що мають генетичну стійкість до фітофторозу.

Заходи агротехніки повинні включати просторову ізоляцію від полів томатів та систематичне знищення бур'янів родини пасльонових.

Перші фунгіцидні обробки мають бути профілактичними та базуватися на системі прогнозування появи інфекції згідно з метеорологічними даними.

Рекомендується чергувати препарати контактної та системної дії, щоб уникнути виникнення резистентності (стійкості) патогена до діючих речовин.

Прибирання бадилля за 10–14 днів до збору врожаю дозволяє уникнути прямого контакту бульб з інфікованим матеріалом, що мінімізує втрати при зберіганні.