Фіалофороз сої

Патоген є мікроскопічним грибом, який розповсюджується у ґрунті та через уражені рештки рослин. Його головна стратегія полягає у колонізації ксилеми рослини, де він утворює грибницю, що перешкоджає руху вологи.

Основною жертвою цього патогену є соя. Хвороба відома під назвою бура стеблова гниль. Вона вражає як молоді сходи, так і дорослі рослини, призводячи до передчасного відмирання вегетативної маси.

Шкодочинність полягає у зниженні продуктивності культури. Уражені рослини мають меншу кількість бобів, а самі зерна стають щуплими та втрачають схожість, що суттєво впливає на прибутковість господарства.

Активний розвиток гриба спостерігається у періоди з помірними температурами ґрунту (від 15°C до 21°C). Інтенсивне поширення хвороби часто припадає на другу половину літа, коли починається формування бобів.

Цикл розвитку включає зараження коріння, після чого міцелій поступово піднімається вгору по стеблу. Зберігається патоген у ґрунті та на неперегнилих залишках рослин протягом декількох років, чекаючи на сприятливі умови для зараження нової культури.

Зовнішні ознаки зараження проявляються у вигляді специфічного міжжилкового хлорозу листків, який поступово переходить у некроз. При цьому жилки листа тривалий час зберігають зелений колір.

Для точної діагностики необхідно зробити поздовжній зріз стебла. Характерною ознакою фіалофорозу є інтенсивне коричневе забарвлення серцевини стебла, що є прямим наслідком діяльності грибниці Phialophora gregata.

Найкращим агротехнічним заходом є правильна сівозміна, що виключає сою на певному полі протягом 3 років. Це дозволяє суттєво зменшити кількість спор патогена у ґрунті до безпечного рівня.

Важливо обирати сорти сої з генетичною стійкістю до бурої стеблової гнилі. Додатково варто проводити глибоку оранку для пришвидшення мінералізації решток та використовувати якісне протруєння насіння фунгіцидами широкого спектра дії.