Фізалоспороз

Збудником фізалоспорозу є гриб Physalospora piricola (синонім Botryosphaeria berengeriana), що належить до класу Ascomycetes. Цей паразит спеціалізується на ураженні плодових культур, найчастіше зустрічається в умовах надмірної вологості.

Патоген є рановим паразитом, який проникає в рослину через пошкодження покривних тканин. Зимує гриб у формі міцелію та пікнід у тканинах уражених гілок, стовбурів та муміфікованих плодах.

Цикл розвитку тісно пов'язаний з погодними умовами. Навесні при підвищенні температури та вологості пікніди починають виділяти конідії, які розносяться краплями дощу та вітром на здорові ділянки дерева.

Міцелій гриба розвивається в деревині та камбії, що призводить до поступового відмирання тканин. У тканинах дерева гриб поширюється досить швидко, особливо якщо дерево ослаблене зовнішніми факторами.

Розповсюдження фізалоспорозу може відбуватися протягом усього вегетаційного періоду, але пік активності зазвичай припадає на літні місяці, коли випадає велика кількість опадів.

Фізалоспороз вражає всі органи дерева, але найбільш небезпечним є пошкодження штамбів та скелетних гілок. Це призводить до передчасної загибелі дерев та значних втрат врожаю.

Плоди при зараженні стають джерелом інфекції та втрачають товарний вигляд. Гниль плодів швидко поширюється під час зберігання, якщо спори потрапили на них під час збору врожаю.

Зниження життєздатності дерева через пошкодження провідних шляхів призводить до зменшення приростів та загального пригнічення рослини.

Молоді саджанці, уражені фізалоспорозом, часто гинуть у перші роки після посадки, якщо не вжито термінових заходів з лікування або видалення хворих частин.

Економічна шкода також проявляється у високих витратах на санітарні заходи, регулярну обробку фунгіцидами та необхідність заміни загиблих дерев у промислових садах.

На корі з'являються червонувато-бурі плями, які з часом стають темно-коричневими або чорними. В уражених місцях кора западає та відмирає, утворюючи виразки.

У місцях ураження часто спостерігається розтріскування кори та її відшарування від деревини. При сильному поширенні гриба навколо виразок виникають нарости у вигляді некротичних валиків.

На поверхні відмерлої тканини можна побачити дрібні чорні крапки — пікніди гриба. Вони є діагностичною ознакою наявності інфекції у саду.

Листя на хворих гілках з часом в'яне і опадає, що свідчить про порушення транспорту води та мінеральних речовин від кореневої системи до верхівки.

Плоди уражаються переважно в період дозрівання, на них з'являються темні гнилі плями, які швидко охоплюють всю поверхню фрукта, приводячи до його муміфікації.

Найважливішою мірою боротьби є суворе дотримання агротехніки, зокрема правильна обрізка дерев та видалення всіх джерел інфекції (сухих гілок, гнилих плодів).

Необхідно ретельно дезінфікувати інструменти після роботи з хворими деревами, щоб уникнути механічного перенесення спор гриба в здорові частини саду.

Захист штамбів від сонячних опіків та морозобоїн є ключовим методом профілактики, оскільки саме через такі рани патоген найлегше проникає всередину дерева.

Хімічні обробки проводять препаратами на основі міді або іншими фунгіцидами широкого спектра дії відповідно до фаз розвитку яблуні та рекомендацій щодо застосування засобів захисту.

• Регулярна санітарна очистка кори.
• Використання стійких до хвороб підщеп.
• Своєчасне внесення збалансованих добрив.
• Ретельна дезінфекція зрізів садовим варом.
• Збір та знищення опалого листя та гнилих плодів.