Фіджійська хвороба цукрової тростини

Переносниками вірусу виступають комахи з родини цикадок, зокрема Perkinsiella saccharicida. Комаха набуває здатність переносити вірус після живлення на зараженій рослині протягом певного часу.

Вірус розмножується як у тканинах цукрової тростини, так і в організмі цикадки. Це означає, що переносник залишається інфікованим протягом усього свого життя, що сприяє широкому розповсюдженню.

Передача вірусу механічним шляхом через пошкоджені тканини майже неможлива, основний шлях — це саме трансмісивна передача через комах-векторів.

Ураження тканин вірусом призводить до серйозних метаболічних порушень, які проявляються у неконтрольованому поділі клітин та утворенні специфічних наростів (галів).

Об'єктом ураження є виключно цукрова тростина (Saccharum officinarum). Хвороба значно знижує врожайність та якість готової продукції — цукру.

Зараження призводить до затримки росту рослин: вони стають карликовими, втрачають здатність до нормального накопичення біомаси. Уражені кущі виглядають пригніченими.

Шкодочинність проявляється у зниженні цукристості стебел. Рослини, уражені в ранньому віці, часто взагалі не утворюють товарних стебел, придатних для переробки.

Хвороба має здатність до швидкого поширення на великі території, якщо не контролювати чисельність популяції комах-переносників та не перевіряти садивний матеріал.

Економічні збитки в ендемічних зонах можуть бути катастрофічними, оскільки інфіковані плантації потребують повного переорювання та тривалого карантину.

Головний симптом — поява випуклих галів (наростів) на нижній стороні листків вздовж головної та бічних жилок. Гали можуть бути спочатку блідими, а потім коричневими.

Листя хворих рослин стає жорстким, коротким і покрученим. Часто спостерігається деформація верхівкової частини, що надає рослині вигляду віяла.

Стебла стають тоншими та укороченими, що призводить до загальної карликовості. Кущі стають надмірно гіллястими через те, що вірус стимулює розвиток бічних пагонів.

При сильному зараженні спостерігається повне пригнічення фотосинтетичної активності, що проявляється у хлорозі та пожовтінні листової пластинки.

Діагностика проводиться шляхом візуального огляду листків на наявність характерних потовщень (галів), які є надійним індикатором присутності вірусу в тканинах.

Використання здорового, перевіреного садивного матеріалу — це єдиний надійний спосіб запобігання зараженню нових плантацій цукрової тростини.

Боротьба зі шкідниками-переносниками (цикадками) є обов'язковим елементом захисту. Необхідно застосовувати інсектициди системної дії під час масового виходу шкідника.

Видалення та знищення інфікованих рослин на полях допомагає знизити джерело вірусу та стримати темпи розвитку епіфітотії в межах одного господарства.

Сортова стійкість є важливою складовою стратегії захисту. Селекційні програми мають бути спрямовані на виведення сортів, толерантних до вірусу Фіджі.

Важливо уникати посадки молодих ділянок поблизу старих, заражених плантацій, оскільки це сприяє міграції комах-переносників на нові здорові посіви.