Феоцитострома цукрова

Феоцитострома цукрова (Phaeocytostroma sacchari) — це патогенний гриб, який класифікується як збудник гнилі стебел у цукрової тростини. Він належить до групи дейтероміцетів, що розмножуються за допомогою конідій.

Біологічний цикл розвитку гриба включає формування мікроскопічних плодових тіл, які називаються пікнідами. Вони зазвичай розвиваються під епідермісом рослини-господаря перед виходом спор назовні.

Для життєдіяльності патогену критично важливими є показники вологості та температури. Оптимальні умови для розвитку гриба збігаються з періодами інтенсивного росту цукрової тростини.

Дослідження гриба у лабораторних умовах дозволяє виявити специфічні особливості будови конідієносців. Це має важливе значення для точної діагностики та розмежування з іншими видами подібних грибів.

Поширення патогену відбувається за допомогою вітру, води (дощових бризок) та через заражений інвентар при догляді за плантаціями або під час збору врожаю.

Хвороба, яку спричиняє цей гриб, вражає провідні тканини стебла. Це призводить до порушення нормального руху поживних речовин та води по рослині, що суттєво гальмує її розвиток.

В результаті ураження тканини стають ламкими та нездатними витримувати механічні навантаження. Це створює загрозу вилягання посівів, що ускладнює процес механізованого збирання врожаю.

Хімічний склад стебел змінюється, оскільки гриб активно споживає цукри, що містяться в паренхімі. Це безпосередньо впливає на рентабельність виробництва цукру з ураженої сировини.

На полях, де зафіксовано спалахи хвороби, втрати врожаю можуть досягати значних відсотків. Особливо висока шкодочинність спостерігається при повторному вирощуванні тростини на одному місці.

Окрім втрат врожайності, патоген знижує якість посівного матеріалу, якщо стебла використовувалися для подальшого розмноження плантації, що поширює інфекцію далі.

Візуально ознаки ураження проявляються у вигляді зміни забарвлення стебла. На зовнішній поверхні з'являються подовжені плями різного кольору, які з часом темніють.

При поздовжньому розрізі стебла чітко видно потемніння внутрішніх тканин. Часто можна спостерігати зони некрозу, які супроводжуються руйнуванням серцевини стебла.

У вологу погоду на поверхні уражених ділянок з'являються дрібні чорні крапки — це пікніди гриба. Це є беззаперечним підтвердженням наявності інфекції у даному секторі поля.

Листя рослин починає передчасно в'янути, спочатку жовтіють нижні листки, а потім процес охоплює всю надземну частину рослини, що свідчить про глибоке ураження судин.

При сильному розвитку інфекції стебла стають порожніми всередині, що призводить до їх швидкого пересихання та ламкості при найменшому фізичному впливі.

Використання сортів, що мають генетичну стійкість до грибкових гнилей, є найбільш ефективним способом довгострокового стримування хвороби на плантаціях.

Ретельне очищення полів від залишків врожаю та глибока оранка допомагають зменшити інфекційний фон у ґрунті. Важливо також дотримуватися правильної просторової ізоляції.

Протруювання живців перед висадкою фунгіцидними препаратами широкого спектру дії надійно захищає молоді рослини від зараження на початкових етапах розвитку.

Оптимізація агротехнічних заходів, зокрема збалансоване внесення азотних добрив, допомагає рослинам підтримувати імунітет та швидше відновлюватися після стресів.

• Дотримання сівозміни протягом 3–4 років.
• Видалення хворих рослин з плантації.
• Контроль вологості на зрошуваних ділянках.