Фізалоспора журавлинна

Фізалоспора журавлинна (Physalospora vaccinii) — це сумчастий гриб, що належить до родини Phyllachoraceae та є спеціалізованим патогеном, який уражає представників роду Vaccinium, зокрема журавлину.

Біологія гриба включає складний цикл розвитку, що передбачає чергування статевого та нестатевого розмноження, що дозволяє патогену ефективно виживати в умовах помірного клімату.

Зимує цей фітопатоген у вигляді міцелію в тканинах уражених стебел, листя та в опалих плодах, що залишилися на поверхні ґрунту або плантації.

Спори гриба поширюються переважно за допомогою дощових крапель, вітру або під час проведення агротехнічних робіт, що сприяє швидкому розповсюдженню інфекції по полю.

Для ідентифікації патогену в лабораторних умовах використовують методи мікроскопії для виявлення специфічних плодових тіл (пікнід та перитеціїв), які є діагностичною ознакою цього виду.

Патоген уражає надземну частину рослини, включаючи листя, пагони та квітки, викликаючи системне ослаблення журавлини.

Найбільшої шкоди гриб завдає в період інтенсивного росту, коли ураження судинної системи перешкоджає нормальному обміну речовин у рослині.

Відмирання квіток призводить до різкого зниження врожайності, що робить цей патоген економічно небезпечним для промислових ягідників.

Ураження молодих пагонів призводить до їх викривлення, деформації та відмирання, що знижує загальну продуктивність куща на декілька наступних сезонів.

Плоди, уражені фізалоспорою, стають непридатними для вживання та тривалого зберігання, оскільки гриб викликає їх швидке гниття.

Пробудження патогену відбувається навесні, коли температура ґрунту та повітря стає достатньою для проростання спор, що перезимували.

Найвищий ризик зараження спостерігається у періоди надмірних опадів, коли висока вологість повітря створює ідеальні умови для проростання спор на поверхні рослин.

У літній період, під час цвітіння та формування ягоди, гриб максимально активний, проникаючи в тканини через мікротріщини або природні отвори.

Восени активність спороношення знижується, проте патоген продовжує розвиток у відмерлих тканинах, готуючись до зимового періоду.

Ефективність боротьби в кожному сезоні залежить від того, наскільки вчасно були проведені захисні заходи на початкових етапах розвитку інфекції.

Перші ознаки хвороби проявляються у вигляді дрібних плям на листі, які з часом розростаються і набувають темно-коричневого кольору.

На стеблах з'являються характерні заглиблені виразки, які з часом можуть призвести до повної загибелі окремих гілок або всього пагона.

Пожовтіння та в'янення листя є наслідком пошкодження судинної системи, через що вода не надходить до верхніх частин рослини.

На ягодах помітне утворення коричневих плям, які поступово перетворюються на м'які гнилі з виділенням специфічного запаху.

При сильному ураженні можна спостерігати загальну пригніченість куща, що помітно відрізняється від здорових рослин на ділянці.

Профілактика захворювання полягає у забезпеченні правильного дренажу на плантації та недопущенні застою води.

Необхідно регулярно видаляти уражені частини рослин, оскільки вони є основним джерелом інфекції для наступного сезону.

Використання хімічних фунгіцидів повинно бути обґрунтованим та проводитися згідно з інструкціями для захисту періоду цвітіння.

Важливим заходом є підтримання оптимальної густоти насаджень для забезпечення належної вентиляції та висихання листя після дощу.

• Використання здорового садивного матеріалу.
• Систематичний моніторинг стану плантації.
• Видалення рослинних залишків після збору врожаю.