Гелікобазидіум Бребіссона

Гриб утворює характерний наліт фіолетового або червонувато-бурого кольору на кореневій системі, що і дало назву хворобі — фіолетова гниль коренів.

Цей мікроорганізм є поліфагом, що дозволяє йому успішно паразитувати на великій кількості культурних рослин, включаючи овочеві, коренеплоди та багаторічні насадження.

Біологія гриба вивчена достатньо для розуміння його виживання: міцелій може перебувати в ґрунті роками, очікуючи на появу вразливого господаря для початку розмноження.

Зараження відбувається через контакт коренів з грибницею в ґрунті, яка швидко проникає в тканини рослини, порушуючи обмін речовин та поглинання води.

Хвороба завдає значної шкоди таким культурам, як морква, столовий буряк, картопля, спаржа, а також багатьом садовим деревам та чагарникам, наприклад, малині.

Основна шкода полягає у гнитті кореневої системи, що призводить до повної втрати врожаю або зниження його якості, роблячи продукцію непридатною для споживання та тривалого зберігання.

При масовому ураженні на полях утворюються «лисини», де рослини гинуть на ранніх стадіях розвитку, що вимагає пересіву або суттєвих фінансових втрат.

Патоген також небезпечний при зберіганні, оскільки заражені коренеплоди стають джерелом інфекції для всієї партії, що лежить у сховищі.

Економічна шкода від Helicobasidium brebissonii вимірюється не лише врожайністю, але й витратами на проведення карантинних та захисних заходів на уражених площах.

Період активного поширення гриба припадає на другу половину літа та осінь, коли ґрунтова вологість досягає пікових значень, що сприяє активізації міцелію.

Оптимальними умовами для розвитку патогена є температура 15–20°C та висока вологість, особливо на важких запливаючих ґрунтах з поганою аерацією.

Зимує гриб у ґрунті у вигляді склероціїв та грибниці, які легко переносять низькі температури, зберігаючи інфекційний запас на тривалий час.

Навесні зараження може відбуватися через пошкоджені корені, наприклад, при проведенні механізованих робіт або пошкодженні шкідниками, що полегшує проникнення гриба.

Поширення на нові ділянки відбувається разом із зараженою землею, що прилипає до інвентарю, техніки, або з посадковим матеріалом, який не пройшов дезінфекцію.

Початкові ознаки включають пожовтіння нижніх листків та загальне пригнічення росту рослини, яке виглядає як дефіцит вологи, попри полив.

При огляді кореневої системи виявляється фіолетовий наліт на поверхні, тканина стає м'якою, виділяє неприємний запах гнилі, а шкірка легко відшаровується.

У моркви та буряка кінчик коренеплоду стає темним і м'яким, поступово гниль охоплює весь корінь, призводячи до його повного руйнування.

• Фіолетовий грибний наліт на корінні
• Загнивання тканин та розм'якшення
• В'янення надземної частини
• Деформація коренеплодів

У багаторічних насаджень хвороба проявляється через розтріскування кори біля кореневої шийки та поступове всихання всієї рослини протягом одного-двох сезонів.

Дотримання сівозміни є критично важливим, виключення сприйнятливих культур з обороту на 5–6 років дозволяє суттєво зменшити чисельність патогена в ґрунті.

Ефективним методом є вапнування ґрунту, оскільки гриб чутливий до підвищення рівня pH, що пригнічує його розвиток і ріст міцелію.

Агротехнічні заходи мають включати глибоку оранку для перевертання шару ґрунту, що сприяє швидшому розкладанню залишків рослин та загибелі склероціїв.

Використання якісного, знезараженого посадкового матеріалу та обробка насіння фунгіцидами допомагають захистити рослини на ранніх етапах розвитку.

Необхідно ретельно видаляти та спалювати усі рештки хворих рослин після збору врожаю, ні в якому разі не закладаючи їх у компостні ями.