Гельмінтоспоріоз кукурудзи

Збудником хвороби є гриб Bipolaris maydis (син. Helminthosporium maydis), що належить до царства Гриби, відділу Аскоміцети. Це небезпечний фітопатоген, який розмножується конідіями, що легко переносяться вітром на великі відстані.

Інфекція зберігається на рослинних рештках у ґрунті, а також на насінні, яке слугує первинним джерелом зараження посівів. Грибниця здатна витримувати несприятливі зимові умови та активізуватися навесні при достатній вологості.

Для масового розмноження гриба ідеальними є умови з високою вологістю повітря та температурою в межах +20...+30°C. Краплинна волога на листі сприяє швидкому проростанню спор та проникненню міцелію в тканини.

Патоген виділяє специфічні токсини, які призводять до відмирання клітин рослини-господаря. Це порушує фізіологічні процеси, зокрема процес фотосинтезу, що безпосередньо впливає на налив зерна.

Відомо кілька фізіологічних рас цього гриба, причому деякі з них здатні уражати навіть ті гібриди, які вважалися стійкими, що робить моніторинг полів обов'язковим елементом захисту.

Хвороба уражає листя, стебла, обгортки качанів та зернівки. Найбільшої шкоди завдається при ураженні верхніх листків, які відповідають за формування врожаю, що призводить до суттєвого зниження маси тисячі зерен.

Внаслідок інтенсивного ураження листя рослини передчасно засихають, що скорочує період вегетації. Це призводить до утворення щуплого зерна та зниження загальної якості врожаю, включаючи його енергію проростання.

При сильному ураженні качанів спостерігається їх загнивання, особливо в умовах вологої осені. Це створює сприятливе середовище для розвитку плісняви, що робить продукцію непридатною для тривалого зберігання.

Заражене зерно втрачає свої посівні якості, стаючи розсадником інфекції для майбутніх сезонів. Використання такого насіння без належної обробки фунгіцидами призводить до зрідженості посівів.

Економічні втрати від гельмінтоспоріозу можуть бути колосальними, особливо при вирощуванні чутливих гібридів у регіонах з частими опадами в літній період.

Перші симптоми виглядають як невеликі плями, що згодом стають видовженими та прямокутними за формою. Колір плям варіюється від світло-коричневого до темно-бурого, залежно від стадії розвитку.

Навколо плям часто утворюється хлоротична облямівка, яка вказує на активне поширення токсинів патогена в тканинах листа. З розвитком хвороби плями зливаються, охоплюючи значну площу листкової пластинки.

За умов високої вологості на поверхні некротичних ділянок формується оливково-чорний наліт, що є спороношенням гриба. Це дозволяє легко відрізнити хворобу при візуальному огляді посівів.

Ураження стебел призводить до їх ослаблення, що в майбутньому провокує вилягання рослин. Уражені качани вкриваються чорним нальотом, що особливо помітно при знятті обгорток.

• Поява видовжених плям на нижньому листі.
• Злиття плям та некроз листкової пластинки.
• Темний наліт на уражених ділянках при високій вологості.
• Передчасне в'янення рослин та зупинка росту.

Використання генетично стійких гібридів є стратегічно важливим заходом. Селекція постійно працює над створенням нових форм, здатних протистояти сучасним агресивним расам гриба.

Агротехнічний контроль передбачає знищення післяжнивних решток, оскільки саме на них гриб проводить зиму. Глибока оранка допомагає знизити інфекційний фон у ґрунті.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку патогена. Не рекомендується розміщувати кукурудзу після кукурудзи, якщо попередній врожай був сильно вражений хворобою.

Протруювання насіннєвого матеріалу якісними фунгіцидами захищає молоді сходи від раннього зараження та стимулює розвиток кореневої системи в несприятливих умовах.

У критичні фази розвитку, при виявленні ознак хвороби, доцільно застосовувати фунгіциди шляхом наземного або авіаційного обприскування для зупинки поширення спор.