Диплодіоз кукурудзи

Біологічно гриб зимує у формі пікнід та грибниці на рештках рослин, що залишилися в полі. Навесні при підвищенні температури та вологості пікніди викидають конідії, які розносяться на здорові рослини вітром та краплями дощу.

Зараження відбувається переважно в фазі цвітіння та наливу зерна. Висока вологість повітря є критичним фактором для проростання спор та колонізації тканин кукурудзи цим грибом.

Гриб здатний проникати в качан через обгортки або квітконіжки, після чого починає інтенсивно поширюватися всередині, поглинаючи поживні речовини та виділяючи токсини.

Відрізняється від інших видів роду Diplodia морфологічними ознаками спор, які мають більший розмір і характерну структуру, що важливо для точної лабораторної ідентифікації патогена.

Основною культурою, яку вражає даний патоген, є кукурудза. Хвороба призводить до ураження качанів, стебел та іноді коріння, що значно знижує господарську цінність врожаю.

Шкодочинність проявляється у зменшенні маси тисячі зерен, їх щуплості та потемнінні. Зерно, уражене диплодіозом, має низькі посівні та фуражні якості, оскільки містить грибкові метаболіти.

Ураження стебел призводить до їх передчасного відмирання та вилягання, що ускладнює збирання врожаю. Зламані стебла знижують ефективність роботи комбайнів та збільшують втрати зерна.

Наявність токсичних речовин, що виробляються грибом, робить урожай небезпечним для споживання тваринами, що створює ризики для тваринницького сектору.

В епіфітотійні роки диплодіоз може охоплювати великі площі посівів, спричиняючи втрати врожаю, що перевищують рівень економічної доцільності вирощування культури.

Характерною ознакою є поява білого або сіруватого грибного нальоту на обгортках качана. Часто обгортки щільно прилягають до качана, утримуючи вологу, що прискорює розвиток грибниці.

Зерно всередині качана стає коричневим, зморшкуватим і вкривається білим міцелієм. Згодом на тканинах з’являються дрібні чорні крапки — це пікніди гриба, які є джерелом подальшого розмноження.

На стеблах хвороба проявляється як зміна кольору нижніх вузлів, які стають м'якими та темними. Тканини втрачають механічну міцність, що веде до швидкого перелому стебла.

При високій вологості на поверхні хворих частин можна спостерігати спороношення гриба, яке виглядає як пилястий наліт. При розрізі ураженого качана внутрішня серцевина має виражену гниль.

Повне руйнування внутрішньої структури качана може відбутися за короткий проміжок часу, особливо при затяжних дощах під час дозрівання кукурудзи.

Основним заходом контролю є дотримання агротехнічних норм, зокрема сівозміни з поверненням кукурудзи на поле не раніше ніж через 3-4 роки. Це перериває життєвий цикл патогена.

Ретельне подрібнення та глибока оранка пожнивних залишків кукурудзи суттєво зменшують інфекційний фон. Патоген не виживає тривалий час без доступу до свіжих решток господаря.

Використання стійких гібридів є найбільш надійним інструментом захисту. Сучасна селекція дозволяє обирати сорти, що менш схильні до накопичення інфекції всередині качана.

Протруювання насіння фунгіцидами широкого спектра дії захищає сходи від раннього зараження. Це забезпечує кращий розвиток кореневої системи та витривалість рослин.

Застосування фунгіцидів по вегетації у критичні фази розвитку (цвітіння) та своєчасне проведення збиральних робіт дозволяють мінімізувати втрати від сухої гнилі в господарствах.