Дилофоспороз злаків

Розвиток патогену відбувається за обов'язкової участі нематод роду Anguina, які утворюють гали та пошкоджують тканини рослин, забезпечуючи ідеальні умови для проникнення спор гриба.

Міцелій гриба поширюється в міжклітинниках тканин, поступово формуючи пікніди — спеціалізовані структури, де дозрівають конідії. Конідії мають ниткоподібні відростки, що сприяють їх перенесенню вітром та краплями дощу.

Діагностика патогену базується на візуальному виявленні чорних пікнід на листових пластинках та колоссі. Мікроскопічне дослідження дозволяє чітко розрізнити структуру спор гриба.

Враховуючи тісний біологічний зв'язок між нематодою та грибом, виявлення дилофоспорозу часто свідчить про наявність зараження посівного матеріалу нематодами.

Хвороба уражує пшеницю, ячмінь, жито та дикі злаки. Втрати врожаю можуть бути суттєвими, особливо за умов сприятливих для розвитку патогену та високої чисельності нематод у ґрунті.

Шкідливість проявляється у порушенні процесів росту: уражені стебла викривлюються, листя завчасно жовтіє та засихає, що призводить до загального виснаження рослини.

Колосся, уражене дилофоспорозом, часто виявляється повністю стерильним. Зерно, якщо воно й формується, є щуплим, втрачає посівні якості та має низьку енергію проростання.

Інфекція здатна накопичуватися на залишках рослин, що робить поле джерелом небезпеки для наступних сезонів, якщо не вживати заходів з очищення та обробітку ґрунту.

Зниження якості зерна супроводжується втратою товарної вартості врожаю, що змушує сільгоспвиробників враховувати цей ризик при плануванні технологічних карт.

На ранніх стадіях хвороби з'являються видовжені хлоротичні плями, які поступово темніють. Згодом на місцях ураження з'являються численні чорні крапки — це плодові тіла гриба.

Уражене листя скручується, набуває брудного сірого кольору. Особливо виражені ознаки хвороби проявляються на останніх листках, що безпосередньо впливають на налив зерна.

На колоссі ураження часто виглядає як почорніння лусочок, що супроводжується викривленням стержня колоса. Замість здорового зерна в колоссі можна виявити масу грибних спор або гали нематод.

При підвищеній вологості повітря уражені ділянки покриваються чорним нальотом конідіального спороношення, що швидко поширюється на сусідні здорові рослини в посіві.

Зовнішній вигляд поля з осередками інфекції характерний наявністю пригнічених, викривлених рослин, що різко контрастують із загальним фоном здорового посіву зернових.

Критично важливо використовувати для посіву тільки сертифіковане, очищене від домішок зерно. Очищення проводиться з використанням повітряно-решітних машин для видалення галів нематод.

Дотримання сівозміни з чергуванням культур, що не уражаються даним патогеном, дозволяє розірвати цикл розвитку нематоди та гриба, зменшуючи інфекційний тиск на поле.

Знищення бур'янів із родини злакових є обов'язковим заходом, оскільки вони виступають резерваторами інфекції та сприяють виживанню патогену в міжсезоння.

Глибока оранка з повним загортанням пожнивних решток у ґрунт допомагає зменшити кількість спор та галів нематод, які можуть зберігати життєздатність тривалий час.

Хімічний захист передбачає протруєння насіння та застосування фунгіцидів у фазі виходу в трубку та колосіння, якщо існує реальна загроза масового ураження посівів.