Диплокарпон мушмуловий

Диплокарпон мушмуловий (лат. Diplocarpon mespili) — це мікроскопічний гриб-паразит, що належить до класу аскоміцетів. Він є небезпечним збудником плямистості листя у багатьох розоцвітих культур.

У циклі розвитку патогена спостерігається чергування стадій: сумчаста стадія (Diplocarpon) та анаморфна (Entomosporium). Це забезпечує грибу високу виживаність у природних умовах.

Збудник зберігається протягом зими у вигляді міцелію та плодових тіл — апотеціїв — безпосередньо на рослинних рештках, що залишилися в саду або на поверхні ґрунту.

З настанням теплої весняної погоди апотеції вивільняють велику кількість аскоспор, які поширюються потоками повітря та краплями дощу на здорові тканини рослин.

Зараження відбувається через проникнення гіф гриба всередину епідермісу листка або через продихи, після чого розпочинається активний ріст міцелію в міжклітинному просторі тканин рослини.

Гриб вражає широкий спектр декоративних та плодових дерев, до яких належать мушмула, груша, айва, боярышник, ірга та інші представники родини Розові.

Головним негативним наслідком є передчасне опадання листя. Це призводить до виснаження дерев, оскільки процеси фотосинтезу перериваються задовго до настання природного періоду спокою.

Через втрату листя дерева стають надзвичайно вразливими до низьких зимових температур, що часто спричиняє обмерзання окремих гілок або цілих насаджень.

Плоди, уражені цим патогеном, втрачають товарний вигляд через появу чорних плям та деформацію шкірки, що суттєво знижує врожайність та якість плодів.

У молодих розплідниках поширення цього гриба може спричинити масову загибель саджанців, оскільки вони не встигають накопичити достатньо енергії для розвитку кореневої системи.

Активізація життєдіяльності патогена припадає на період цвітіння та розпускання бруньок, коли температура повітря стабільно тримається на позначках вище 10-12 градусів.

Найбільш сприятливими умовами для епіфітотійного поширення хвороби є надмірна вологість повітря та часті опади, які сприяють проростанню спор на поверхні рослин.

У літні місяці розвиток гриба продовжується хвилеподібно, особливо після рясних дощів, що супроводжуються теплою погодою, створюючи умови для нових циклів зараження.

До кінця літа на нижніх ярусах крони спостерігається масове ураження листя, яке поступово переходить на плоди та молоді пагони, готуючи базу для зимівлі гриба.

З осіннім зниженням температури життєві процеси гриба сповільнюються, він переходить у фазу формування зимуючих органів на опалому листі.

Початкові ознаки зараження проявляються у вигляді дрібних, ледь помітних коричневих або червонуватих плям на молодих листках дерев.

З часом ці плями розростаються, набувають чорного кольору, часто з помітним червонуватим обідком навколо, що є характерною ознакою даного виду плямистості.

• Поява в центрі плям чорних крапок (акервул) з конідіями.
• Пожовтіння листя та його передчасне опадання цілими групами.
• Деформація молодих пагонів через утворення на них втиснутих чорних виразок.
• Поява плям на плодах, що обмежують їх ріст та розвиток.
• Зниження інтенсивності росту нових пагонів та ослаблення дерева загалом.

У період високої вологості на плямах можна побачити сіруватий наліт, що свідчить про активне спороношення гриба на поверхні тканин.

Першочерговим заходом є агротехнічний контроль, який полягає у ретельному прибиранні та знищенні опалого листя з-під дерев восени.

Проведення систематичної обрізки, спрямованої на проріджування крони, сприяє швидкому висиханню листя після дощу, що обмежує розвиток гриба.

Застосування фунгіцидів контактної дії, особливо препаратів міді, на ранніх етапах вегетації є ефективним засобом попередження первинного зараження.

При виражених симптомах захворювання необхідно чергувати системні фунгіциди, що належать до різних хімічних класів, для запобігання виникненню стійкості (резистентності) збудника.

Важливо забезпечити правильний режим живлення дерев з достатньою кількістю калію та фосфору, що зміцнює імунну систему рослини та її стійкість до патогенів.