Диплодія кортікола

Diplodia corticola — це сумчастий гриб із класу Dothideomycetes, який є серйозним патогеном, що вражає тканини кори та камбію багатьох видів дерев, особливо дубів.

Гриб відомий своїм ендофітним способом життя, що дозволяє йому роками існувати всередині дерева, не проявляючи зовнішніх ознак хвороби до настання несприятливих умов.

Цикл розвитку включає формування пікнід, у яких дозрівають конідії. Вони є основним інфекційним матеріалом, що поширюється за допомогою дощу та вітру в лісових масивах.

Для визначення виду фахівці використовують мікологічні дослідження, включаючи аналіз морфології спор під мікроскопом та використання молекулярних методів ПЛР.

Цей гриб є дуже адаптивним, що робить його одним із найбільш небезпечних агентів, відповідальних за епіфітотії в дубових насадженнях у різних регіонах світу.

Головною шкодою є формування великих некротичних ділянок кори, що призводить до відмирання окремих гілок або загибелі всього дерева в результаті порушення потоку поживних речовин.

Основною культурою-господарем є види роду Quercus, проте патоген може завдавати значних збитків також іншим листяним породам, що зростають у змішаних лісах.

Через руйнування камбію деревина втрачає здатність до нормального приросту, що робить дерева вразливими до вторинних шкідників, наприклад, стовбурових комах.

У комерційних насадженнях коркового дуба цей гриб спричиняє величезні економічні втрати, знижуючи якість кори та життєздатність самих дерев.

Загальне ослаблення лісових масивів під дією диплодії веде до зниження їхньої екологічної стійкості та цінності для лісового господарства.

Найбільш інтенсивний розвиток гриба та розповсюдження його спор спостерігається у вологі періоди весни та на початку літа, коли температурний режим стає оптимальним для розвитку.

Зовнішні ознаки хвороби стають найбільш помітними в період літньої спеки, коли дерева, вже уражені грибом, не витримують дефіциту вологи через пошкоджену судинну систему.

Зимує патоген у формі міцелію, який залишається життєздатним у пошкодженій корі та уражених гілках, що вже впали на землю протягом попереднього сезону.

Періоди тривалої посухи є критичними факторами: вони послаблюють імунітет дерева, відкриваючи шлях для поширення міцелію з поверхневих шарів углиб деревини.

Протягом вегетаційного періоду може відбуватися кілька хвиль зараження, якщо погодні умови чергуються між вологими та спекотними, що створює постійне навантаження на дерево.

Першою ознакою є поява на стовбурі або товстих гілках ділянок кори, що просіли, або зон, з яких виділяється темний екссудат чи смола.

Верхівкове всихання є дуже характерним симптомом: листя на кінцях гілок різко в'яне, набуває коричневого забарвлення і залишається на дереві протягом тривалого часу.

При видаленні пошкодженої кори можна виявити чітко окреслені коричневі або чорні некрози камбію, що часто мають вигляд плям, які з часом зливаються між собою.

На поверхні відмерлої тканини з часом з'являються дрібні чорні крапки — пікніди гриба, які можна побачити навіть неозброєним оком або за допомогою лупи.

Загальний стан дерева погіршується, крона стає рідкою, спостерігається передчасний листопад, що вказує на глибоке системне ураження організму патогеном.

Основним методом контролю є своєчасна санітарна вирубка, оскільки видалення заражених дерев значно зменшує рівень інфекційного навантаження в лісі.

Під час догляду за насадженнями важливо мінімізувати механічні пошкодження стовбурів, через які гриб найчастіше проникає всередину тканини дерева.

Застосування фунгіцидних препаратів доцільне лише у декоративних насадженнях або розсадниках, де можна забезпечити регулярне покриття крони розчином.

Слід звертати увагу на оздоровлення ґрунтів та підтримання оптимального режиму зволоження, щоб запобігти виникненню стресових станів у рослин.

• Повне видалення та спалювання сухостійних дерев.
• Дезінфекція інструментів (пил, секаторів) після роботи з кожним деревом.
• Використання стійких до патогенів клонів чи видів дерев при лісовідновленні.
• Моніторинг лісових масивів на предмет перших ознак всихання крони.