Фомопсис сої

Гриб зберігається у вигляді пікнід та перитеціїв на рослинних рештках, у насінні та ґрунті. Він має високу біологічну пластичність, що сприяє швидкій адаптації до умов середовища.

Протягом вегетації інфекція поширюється конідіями через краплі дощу та вітер. Поширення збудника в межах поля зазвичай відбувається осередками.

Патоген проникає в тканини рослини через продихи, мікропошкодження або епідерміс. Системне зараження призводить до пригнічення всіх фізіологічних процесів.

Життєвий цикл включає стадії з безстатевим та статевим спороношенням, що забезпечує стабільне виживання патогена в несприятливі періоди.

Основною культурою-господарем є соя, але гриб може вражати й інші бобові. Фомопсис спричиняє загнивання коренів, ламкість стебел та передчасне відмирання вегетативної маси.

Шкодочинність проявляється у зниженні густоти стояння рослин та значному зменшенні маси тисячі насінин. Уражене насіння втрачає схожість або продукує нежиттєздатні проростки.

Хвороба провокує некротизацію тканин, що перешкоджає нормальному транспорту води. Це спричиняє суттєві втрати врожаю, які за сприятливих умов можуть перевищувати 40%.

Товарна якість врожаю знижується через зморшкуватість та зміну кольору насіння. Інфікований посівний матеріал стає джерелом поширення хвороби на нові площі.

Ураження бобів часто призводить до їх неповної виповненості, що критично зменшує вихід товарного зерна.

Перші ознаки хвороби найчастіше виявляють у фазі цвітіння та наливу бобів, особливо за наявності високої вологості повітря.

Оптимальні умови для розвитку — температура повітря 20–25°C та вологість понад 80%. Тривалі опади влітку створюють сприятливе середовище для швидкого розвитку епіфітотій.

Вторинне інфікування активно відбувається у другій половині літа при рясних росах та туманах. Волога на поверхні рослин необхідна для проростання конідій гриба.

У фазі дозрівання на стеблах з'являється характерний сірий колір, який є чітким діагностичним маркером хвороби.

Розвиток патогена триває навіть після збирання врожаю під час зберігання насіння в умовах підвищеної вологості.

Початкові симптоми виглядають як бурі плями в нижній частині стебла, що з часом розширюються. Поступово уражені ділянки стають сріблясто-сірими.

На поверхні мертвих тканин утворюються численні дрібні чорні крапки — пікніди гриба. Стебла втрачають міцність, що призводить до масового вилягання.

Листя поступово жовтіє та передчасно опадає, що свідчить про глибоке порушення живлення. На місцях ураження часто виникають поздовжні тріщини.

• Потемніння та деформація бобів.
• Поява грибного нальоту за умов високої вологості.
• Зниження енергії проростання насіння.
• Хлоротичні плями на стеблах та листках.

Аналіз внутрішньої частини стебла виявляє потемніння серцевини та розростання грибниці, що є типовим для фомопсису.

Головним заходом є дотримання сівозміни з поверненням сої на поле не раніше ніж через три роки. Використання якісного, перевіреного насіння є обов'язковим.

Агротехніка повинна включати ретельну оранку з зароблянням рослинних залишків, де накопичується інфекційний запас.

Передпосівна обробка насіння фунгіцидами значно зменшує ризик зараження проростків на початкових етапах розвитку.

У період вегетації ефективним є внесення фунгіцидів під час цвітіння, що дозволяє попередити інфікування бобів та стебел.

Селекція та впровадження стійких гібридів є найбільш перспективним та екологічним шляхом зниження рівня ураження посівів.