Фомопсис соняшника

Збудником хвороби є гриб Phomopsis helianthi, який належить до класу Ascomycetes. Це високопатогенний організм, здатний викликати епіфітотії, що призводять до значних втрат врожайності.

Інфекція зберігається в ґрунті, на залишках стебел та на насінні у вигляді міцелію та пікнід. Навесні при настанні теплих вологих умов пікніди вивільняють конідії, які розносяться краплями дощу.

Первинне зараження відбувається через продихи листків. Після проникнення гриб поширюється тканинами рослини, проникаючи в черешки та стебло, де відбувається його інтенсивний розвиток.

Гриб надзвичайно чутливий до вологості повітря: рясні опади та температура в межах 20-25°C є ідеальними умовами для проростання спор та колонізації нових площ.

Життєвий цикл патогену тісно пов'язаний з періодом вегетації соняшника. Оптимальний час для ураження — період від появи 6-го справжнього листка до цвітіння культури.

Фомопсис завдає шкоди всім органам рослини, але найбільш небезпечним є ураження стебла. У місцях кріплення листків утворюються великі некротичні плями, що блокують судинну систему рослини.

Руйнування внутрішньої тканини стебла призводить до втрати стійкості до вилягання. Навіть слабкий вітер може спричинити злам стебла, що робить збирання врожаю механізованим способом неможливим.

Насіння, сформоване на хворих рослинах, характеризується низькою енергією проростання, зниженою масою 1000 насінин та поганими показниками олійності.

Втрати врожаю в епіфітотійні роки можуть становити 50% і більше. Окрім прямої втрати ваги зерна, фермери втрачають прибутки через низьку якість отриманої олії.

Крім того, патоген істотно послаблює імунітет соняшника, роблячи його вразливим до вторинних інфекцій, таких як сіра або біла гниль.

Перші симптоми проявляються як темно-зелені плями на нижньому листі, що швидко буріють. Ці плями мають виражену жовту облямівку, яка з часом зникає через висихання тканини.

Від листка через черешок інфекція переходить на стебло. На стеблі утворюється сіро-коричнева пляма, яка швидко поширюється навколо стебла, набуваючи вигляду «опіку».

Уражена ділянка стебла стає крихкою. При розрізі видно руйнування серцевини стебла, яка стає порожнистою і набуває темно-сірого або майже чорного кольору.

На поверхні некротичних тканин з'являються чорні крапки — пікніди, що є діагностичною ознакою хвороби. Вони містять велику кількість спор, здатних до вторинного зараження.

• Поява плям із жовтою облямівкою на листках.
• Стеблові плями, що мають вигляд «опіку».
• Порожнини та руйнування внутрішньої частини стебла.
• Передчасне в'янення всієї рослини або її частин.
• Численні дрібні чорні пікніди на відмерлих тканинах.

Використання генетично стійких гібридів — це фундамент захисту. Сучасна селекція пропонує варіанти, які демонструють високу толерантність до збудника.

Агротехнічний контроль передбачає якісну оранку для заробки пожнивних решток у ґрунт, де вони швидше мінералізуються і позбавляють гриб місця живлення.

Дотримання сівозміни є критично важливим. Не рекомендується повертати соняшник на одне й те саме поле раніше, ніж через 7 років, щоб перервати цикл розвитку гриба.

Хімічний захист передбачає обприскування посівів фунгіцидами (триазоли, стробілурини) у критичні фази розвитку: 6-8 пар листків та початок бутонізації.

Внесення збалансованих доз добрив, зокрема калійних, підвищує опірність тканин стебла до проникнення гіф гриба та сприяє кращому розвитку рослин.