Корінеспора кассікола

Міцелій патогена має здатність до тривалого виживання у ґрунті завдяки утворенню стійких структур — хламідоспор, що робить боротьбу з ним складною агрономічною задачею.

Поширення збудника в агроценозах відбувається повітряно-крапельним шляхом, а також через механічне перенесення зараженого ґрунту сільськогосподарською технікою.

Гриб відрізняється високою мінливістю, що дозволяє йому швидко адаптуватися до нових умов та долати стійкість окремих сортів рослин.

Науково доведено існування різних фізіологічних рас цього гриба, які можуть відрізнятися за своєю вірулентністю на різних сільськогосподарських культурах.

Найбільшої шкоди цей патоген завдає посівам сої, бавовнику, томатам, огіркам та іншим овочевим і технічним культурам у всьому світі.

Ураження корінеспорою призводить до різкого зниження врожайності через передчасне відмирання листя та порушення фізіологічних процесів у тканинах рослин.

На плодах гриб викликає розвиток гнилей та плям, що значно знижує їхню товарну якість та термін зберігання після збору врожаю.

При сильному розвитку інфекції на ранніх стадіях росту рослин спостерігається масова загибель сходів, що призводить до значного зрідження посівів.

Втрати врожаю при епіфітотійному розвитку хвороби можуть досягати критичних значень, що змушує аграріїв застосовувати інтенсивні схеми фунгіцидного захисту.

Розвиток інфекції активізується у теплих умовах при температурі від 20°C до 30°C, особливо у періоди з підвищеною вологістю повітря та частими опадами.

Наявність краплинної вологи на листках є обов'язковою умовою для проростання конідій та подальшого проникнення гіф гриба у тканини рослини.

У закритому ґрунті збудник здатний активно розмножуватися протягом усього періоду вегетації культур, якщо мікроклімат теплиці є стабільно вологим.

Найбільша загроза виникнення хвороби спостерігається в другій половині літа, коли масив рослин створює сприятливий для розвитку гриба застій повітря.

Зимує збудник у вигляді грибниці та спор на рослинних рештках у ґрунті, де він зберігає свою життєздатність протягом кількох сезонів.

Симптоми хвороби зазвичай з'являються у вигляді коричневих плям з чітко вираженою зональністю, які нагадують мішень за формою.

Листя поступово жовтіє, сохне і передчасно опадає, що відкриває стебло і плоди для прямої дії сонячного проміння та вторинних інфекцій.

На стеблах та гілках формуються темно-коричневі видовжені некротичні виразки, які з часом можуть призвести до перелому стебла.

При огляді уражених ділянок під мікроскопом або через лупу можна помітити оливково-сірий наліт — це масове спороношення патогена.

• Поява зональних плям на листі.
• Затримка росту та розвитку.
• Поява язв на стеблах.

Система захисту базується на обов'язковому дотриманні сівозміни, що перериває цикл розмноження гриба в ґрунті за рахунок відсутності рослин-господарів.

Важливим заходом є якісна обробка ґрунту та глибока заробка пожнивних залишків, що прискорює їх мінералізацію та загибель спор патогена.

Використання фунгіцидів системної дії, таких як тріазоли та стробілурини, є ефективним інструментом при появі перших ознак ураження рослин.

Підтримання оптимального режиму поливу та уникнення перезволоження повітря в теплицях мінімізує ризики поширення інфекції серед розсади.

Моніторинг посівів та вчасне видалення уражених рослин або бур'янів-резерваторів дозволяє локалізувати вогнища хвороби на ранніх етапах розвитку.