Корінебактерія в’янення квасолі

Бактерія відзначається високою стійкістю до несприятливих умов, зберігаючись у ґрунті, на залишках рослин та безпосередньо в насінні протягом багатьох років.

Вона розмножується виключно в середині судинної тканини (ксилемі), виділяючи специфічні речовини, що блокують пересування води та поживних речовин, що призводить до в’янення.

Морфологічно бактерії нерухомі, не утворюють спор, але часто формують колонії жовтого або помаранчевого кольору, що допомагає при ідентифікації в лабораторних умовах.

Цей мікроорганізм класифікується як карантинний об'єкт у багатьох країнах світу через здатність швидко поширюватися з посівним матеріалом.

Головною культурою, що страждає від цієї інфекції, є квасоля звичайна. Також патоген вражає сою, горох, нут та деякі інші представники родини бобових.

Шкодочинність виявляється у значному зниженні врожайності зерна. У випадках раннього зараження рослини гинуть ще на стадії проростків, що призводить до зрідженості посівів.

Уражені боби погано виповнені, мають плямистість, а насіння в них втрачає схожість і стає носієм інфекції для майбутнього сезону.

Хвороба послаблює імунітет рослин, роблячи їх вразливими до вторинних патогенів, що додатково погіршує якість врожаю та його товарний вигляд.

Економічні втрати можуть досягати катастрофічних масштабів, якщо погодні умови сприяють швидкому розвитку бактерій, особливо за високої температури та вологості.

Найбільш характерною ознакою є в’янення листя, яке спочатку з’являється у спекотні години доби. З часом в’янення стає незворотним.

На листках часто утворюються некротичні плями з яскраво-жовтою облямівкою, що свідчить про токсичну дію продуктів життєдіяльності бактерій.

При розрізі стебла спостерігається побуріння судинних пучків. Якщо стебло натиснути, з нього може виділятися тягучий слиз, що містить масу бактеріальних клітин.

У хворих рослин спостерігається відставання в рості, деформація пагонів та передчасне опадання листя, що призводить до повної втрати продуктивності.

Симптоми хвороби можуть бути сплутані з іншими видами бактеріозів, тому остаточний діагноз потребує проведення бактеріологічного аналізу в лабораторії.

Використання лише здорового, сертифікованого насіння є ключовим заходом захисту. Слід уникати висіву зерна, отриманого з уражених ділянок.

Дотримання сівозміни з поверненням бобових на старе місце через 3–4 роки дозволяє зменшити ризик накопичення інфекції в ґрунті.

Важливо контролювати чисельність комах-шкідників, які можуть переносити інфекцію від хворих рослин до здорових під час харчування.

Дезінфекція сільськогосподарської техніки та інструментів, що використовувалися на заражених полях, є обов’язковою вимогою карантинної безпеки.

Препарати міді можуть частково стримувати розвиток бактеріозу на початкових етапах, але ефективна боротьба з уже зараженими рослинами в полі практично неможлива.