Кортицій Рольфса

Патоген утворює густий білий міцелій, який нагадує вату або павутину, огортаючи прикореневу частину стебла ураженої рослини, особливо в умовах підвищеної вологості.

Ключовою ознакою для ідентифікації є формування численних склероціїв — округлих тіл, що за розміром і виглядом схожі на насіння гірчиці, спочатку білих, а згодом темно-коричневих.

Цей гриб має широкий спектр господарів і здатен виживати у ґрунті роками завдяки своїй здатності утворювати склероції, які стійкі до несприятливих погодних умов.

Для лабораторного підтвердження діагнозу часто проводиться посів фрагментів ураженої тканини на живильні середовища, де швидко формується характерна грибниця з подальшою появою склероціїв.

Хвороба завдає величезної шкоди культурам, таким як арахіс, томати, квасоля, картопля, баклажани та перець, особливо у південних регіонах з теплим кліматом.

Гриб атакує підземні частини рослин, викликаючи руйнування тканин стебла біля кореневої шийки, що веде до припинення надходження води та поживних речовин.

Масове ураження може призвести до повної загибелі плантацій, при цьому патоген здатний продовжувати свій розвиток навіть після збору врожаю під час зберігання продукції.

У промислових масштабах шкодочинність оцінюється як критична, оскільки інфекція швидко поширюється в умовах інтенсивного вирощування та високої густоти насаджень.

Втрати врожаю можуть сягати 70-90% при несприятливих умовах, коли гриб отримує оптимальні показники вологості та температури для швидкого розмноження та захоплення площ.

Найбільш сприятливі умови для розвитку Corticium rolfsii — це високі температури повітря (понад 25°C) та достатня зволоженість ґрунту в період вегетації.

Інфекція стає помітною у другій половині літа, коли рослини вже добре розвинені, але мікроклімат усередині посівів стає закритим і вологим, що сприяє поширенню гриба.

Перенесення збудника в часі відбувається за допомогою склероціїв, які знаходяться в спокої взимку, а навесні, при прогріванні ґрунту, активуються для нових циклів зараження.

Поширення на нові території часто відбувається в результаті механічної обробки ґрунту, коли заражені частки переносяться сільськогосподарською технікою на чисті ділянки.

Спекотна погода, що чергується з дощами або інтенсивними поливами, створює ідеальний «інкубатор» для патогена, що прискорює процес зараження здорових рослин.

Перші симптоми проявляються у вигляді в'янення рослин у спекотні години, при цьому листя залишається зеленим, але втрачає тургор через пошкодження судинної системи.

При уважному огляді основи стебла можна помітити білий ватоподібний наліт, який згодом розповсюджується на поверхню ґрунту навколо стебла, утворюючи характерні плями.

Наявність дрібних, спочатку білих, а потім бурих склероціїв на поверхні стебла або ґрунту є беззаперечним доказом присутності Corticium rolfsii на ділянці.

Кора стебла у місці ураження поступово стає вогкою, м'якою і набуває темного кольору, що часто призводить до того, що рослина легко ламається або висмикується з ґрунту.

Повне відмирання всієї рослини відбувається досить швидко, особливо якщо гриб охоплює колову частину стебла, перекриваючи шляхи руху соку від кореневої системи.

Ефективний контроль потребує інтегрованого підходу, що поєднує профілактичні агротехнічні заходи та використання спеціалізованих фунгіцидів для обробки ґрунту.

Важливим елементом є знищення бур'янів, які можуть служити проміжними господарями для гриба, а також ретельне очищення техніки після роботи на заражених полях.

• Дотримання сівозміни з чергуванням культур, що не уражаються патогеном.
• Глибока оранка для знищення склероціїв у ґрунті.
• Використання стійких до гнилі сортів та гібридів.
• Внесення мікробіологічних препаратів на основі грибів-антагоністів.
• Крапельний полив для уникнення застою води навколо стебла.

Використання фунгіцидів з групи триазолів на етапі появи перших ознак може суттєво зменшити швидкість поширення інфекції, проте обробки мають бути локальними та ретельними.

Моніторинг полів протягом усього сезону є критично важливим, оскільки раннє виявлення вогнищ дозволяє локалізувати хворобу та уникнути масових втрат врожаю на великих площах.