Кохліобол вузькоплямистий

Патоген зберігається в рослинних рештках та уражених тканинах у вигляді міцелію або конідій. Він здатний перезимовувати в ґрунті, адаптуючись до різних умов середовища, що робить його стійким джерелом інфекції.

У польових умовах ідентифікація збудника потребує лабораторного аналізу, оскільки його конідії схожі з іншими представниками роду Bipolaris. Важливою діагностичною ознакою є морфологія спор під мікроскопом.

Життєвий цикл гриба включає як статеве розмноження (утворення перитеціїв), так і безстатеве (утворення конідій). Конідії активно поширюються повітряними потоками, дощем та під час агротехнічних робіт.

Гриб розвивається при підвищеній вологості повітря та помірно високих температурах. Оптимальні умови для його агресивного прояву — період частих опадів у поєднанні з теплим кліматом.

Основним рослиною-господарем цього патогена є цукрова тростина. Інфекція завдає значної шкоди плантаціям, знижуючи загальну вегетативну масу рослин.

Окрім цукрової тростини, гриб може вражати деякі види злакових трав, що ускладнює фітосанітарний контроль поблизу сільськогосподарських угідь.

Шкода проявляється у значному уповільненні росту культури. Уражені ділянки фотосинтезуючої поверхні різко знижують накопичення цукрів у стеблах.

Сильне ураження може призвести до передчасного в'янення листя та відмирання пагонів, що критично при промисловому вирощуванні тростини.

На полях із високою щільністю посадки захворювання поширюється вогнищами, поступово захоплюючи великі території за відсутності належних заходів обробки.

На ранніх стадіях на листі з'являються дрібні, подовжені плями вузької форми, що й дало назву збуднику. Спочатку плями мають жовтуватий або світло-коричневий відтінок.

У міру розвитку хвороби плями подовжуються, стають темно-коричневими або майже чорними, нерідко з вираженим хлоротичним ореолом навколо зони некрозу.

За умов високої вологості на поверхні плям утворюється оливково-чорний наліт, що складається з маси конідієносців та конідій гриба.

При прогресуванні захворювання окремі некротичні плями можуть зливатися, утворюючи великі зони відмерлої тканини, що призводить до засихання цілого листка.

• Пожовтіння країв листкової пластини.
• Поява витягнутих уздовж жилок некрозів.
• Скручування та відмирання кінчиків листя.
• Зниження загальної тургорної стійкості рослини.

Основою контролю є використання стійких до цього патогену сортів цукрової тростини. Селекція залишається найефективнішим методом захисту.

Важливим агротехнічним прийомом є знищення післязбиральних решток. Глибока оранка рослинних фрагментів знижує запас інфекції в ґрунті.

Дотримання сівозміни допомагає розірвати цикл розвитку гриба. Рекомендується чергування з культурами, не схильними до ураження цим видом.

Застосування фунгіцидів доцільне в розплідниках або на початкових етапах розвитку епіфітотії. Використовуються препарати системної дії для пригнічення росту грибниці.

Контроль бур'янів-резерваторів інфекції в приканальних зонах та по периметру полів дозволяє значно знизити інфекційний фон на початку вегетаційного періоду.