Антракноз шпинату

Біологічно патоген розмножується за допомогою конідій, які формуються в ацервулах — спеціальних плодових тілах, що проривають епідерміс рослини. Вони легко переносяться водою та вітром.

Гриб має здатність тривалий час виживати в ґрунті у вигляді міцелію або стійких спор на рослинних рештках, що робить його боротьбу досить складною.

Мікроскопічна діагностика виявляє наявність характерних септованих конідій, що свідчить про активну фазу життєдіяльності патогена у тканинах господаря.

Патоген є особливо чутливим до погодних факторів, вимагаючи високої відносної вологості повітря для успішного проростання спор та інфікування здорових листків.

Хвороба завдає значної шкоди посівам шпинату (Spinacia oleracea), оскільки безпосередньо пошкоджує товарну частину рослини — листя, що робить його некондиційним.

Пошкоджені тканини швидко втрачають тургор, вкриваються некротичними плямами та знебарвлюються, що призводить до повної втрати ринкової привабливості продукції.

Сильне ураження молодих рослин призводить до їхнього масового відмирання, що значно знижує густоту стояння культури та, відповідно, фінальну врожайність.

Окрім прямої шкоди, інфекція послаблює імунітет рослини, роблячи її вразливою до вторинних бактеріальних інфекцій, які можуть призвести до швидкого гниття.

Висока шкідливість антракнозу зумовлена швидкістю поширення хвороби в умовах сприятливого мікроклімату, що може знищити значну частину плантації за лічені дні.

Прояви хвороби найбільш помітні у другій половині вегетаційного періоду, коли накопичується достатня кількість інфекційного фону, а вологість стає стабільно високою.

Опади у поєднанні з теплими днями створюють ідеальні умови для розльоту спор і зараження нових рослин на полі.

В умовах теплиць або парників антракноз може з'являтися протягом усього сезону, якщо не дотримується режим провітрювання, що веде до конденсації вологи.

Наприкінці сезону активність гриба підвищується через скупчення вологи в нижніх ярусах рослин та на залишках бадилля, які не були вчасно прибрані.

Початок спалаху хвороби часто корелює з періодами інтенсивного дощу, під час яких спори активно розбризкуються від заражених решток на здорові листки.

Перші симптоми виглядають як невеличкі водянисті плями на нижніх листках, які з часом стають коричневими або темно-сірими та мають чіткі межі.

Центральна частина плями часто світлішає, а по периферії спостерігається темна облямівка, що є класичним візуальним показником антракнозу.

При високій вологості в місцях ураження можна помітити утворення дрібних темних крапок — це ацервули гриба, що продукують маси спор.

Листя поступово жовтіє, скручується і стає ламким, що унеможливлює його споживання та подальше використання в переробній промисловості.

При ураженні черешків рослина втрачає вертикальну стійкість і хилиться до землі, що виглядає як типове в’янення, проте коренева система при цьому залишається непошкодженою.

Ефективна боротьба базується на профілактиці, зокрема на дотриманні сівозміни, що унеможливлює накопичення Colletotrichum spinaciae у ґрунті.

• Використання лише сертифікованого, знезараженого посівного матеріалу.
• Ретельне прибирання та спалювання всіх рослинних залишків після збору врожаю.
• Забезпечення оптимальної дистанції між рослинами для вільної циркуляції повітря.
• Використання крапельного поливу замість дощування для уникнення надмірного зволоження листя.

У разі появи перших ознак хвороби необхідно видалити уражені екземпляри та обробити насадження біологічними фунгіцидами згідно з регламентом.

Застосування хімічних засобів потребує суворого дотримання термінів очікування до збору врожаю, оскільки шпинат є культурою з коротким циклом вирощування.