Антракноз сорго

Збудником хвороби є гриб Colletotrichum sublineola, який належить до царства Fungi, відділу Ascomycota. Це небезпечний фітопатоген, що спеціалізується на ураженні соргових культур.

Патоген утворює спеціальні структури — ацервули, у яких розвиваються безстатеві спори (конідії). Вони є основними елементами поширення хвороби в полі.

Гриб відрізняється високою мінливістю та здатністю до адаптації, що ускладнює виведення сортів, стійких до всіх відомих рас патогену.

У циклі розвитку гриб здатен зберігатися у вигляді міцелію в уражених рештках рослин, насінні та поверхневому шарі ґрунту протягом тривалого часу.

Чорні крапки, що виникають у місцях некрозів, є виразним морфологічним маркером, за яким агрономи визначають наявність даного виду гриба.

Антракноз вражає всі види сорго: зернове, цукрове та суданську траву. Під удар потрапляють усі надземні органи рослини — від листя до насіння.

Раннє ураження листя призводить до суттєвого зменшення асиміляційної поверхні, що негативно відображається на наливі зерна та загальній продуктивності.

Ураження стебел призводить до руйнування внутрішньої паренхіми, внаслідок чого рослини втрачають механічну міцність і схильні до вилягання.

Пошкодження метелок та насіння суттєво погіршує посівні якості зерна, зменшує його масу та робить його непридатним для тривалого зберігання.

Загальна шкодочинність проявляється у зниженні врожайності зерна та зеленої маси, що в умовах епіфітотії стає критичним для господарства.

Інфекційний процес активізується навесні, коли температура ґрунту та повітря стає достатньою для проростання спор, що перезимували.

Найбільша небезпека виникає під час вологої погоди, оскільки краплинна волога є обов'язковою умовою для проростання спор та інфікування тканин.

Оптимальні температури для інтенсивного розвитку хвороби знаходяться в діапазоні +20°C...+30°C, що відповідає активному росту культури.

Поширення інфекції всередині посівів посилюється вітром та дощовими бризками, які переносять конідії з уражених ділянок на здорові рослини.

Протягом вегетації хвороба може давати декілька поколінь спор, що призводить до стрімкого наростання інфекційного фону в посівах сорго.

Перші симптоми з’являються у вигляді плям різної форми — від округлих до видовжених, з характерним темним облямівкою та світлим центром.

Згодом у центрі плям з'являються чорні крапки (спороложа), які особливо помітні на листках та стеблах при ураженні вологою погодою.

Уражене стебло стає крихким, всередині нього розвивається гниль, що перешкоджає нормальному живленню верхніх частин рослини.

На волоті проявляється почорніння, яке може охоплювати окремі колоски або всю волоть цілком, роблячи її стерильною або неповноцінною.

• Поява овальних плям з темною каймою.
• Чорні крапки (ацервули) на некротичних ділянках.
• Передчасне відмирання та засихання листя.
• Зниження міцності стебла.
• Зморшкуватість та щуплість зерна.

Використання генетично стійких гібридів сорго є найбільш ефективним способом захисту від антракнозу, що мінімізує витрати на фунгициди.

Важливим заходом є дотримання сівозміни, що перериває ланцюг живлення патогену та знижує кількість спор у ґрунті до безпечного рівня.

Якісна оранка з повним загортанням пожнивних решток позбавляє гриб місць для виживання в зимовий період, суттєво знижуючи інфекційне навантаження.

Протруювання насіння фунгіцидами захищає сходи від раннього зараження, що є критично важливим для отримання рівномірних та здорових посівів.

Обприскування посівів у період вегетації фунгіцидами широкого спектру дії рекомендується проводити при появі перших ознак хвороби для зупинки епіфітотії.