Антракноз люцерни

Антракноз люцерни спричиняється патогенним грибом Colletotrichum trifolii. Це спеціалізований паразит, що належить до класу Ascomycetes і вражає представників родини бобових.

Збудник зберігається у ґрунті на залишках рослин у формі грибниці або дрібних склероціїв. Навесні, при підвищенні вологості, гриб починає активно продукувати конідії, що поширюються за допомогою вітру або крапель дощу.

Морфологічно патоген проявляється у вигляді ацервул — подушечок, де розвиваються спори. Ці спори мають видовжену форму та здатні дуже швидко проростати за наявності тонкого шару вологи на поверхні стебла.

Цикл розвитку гриба включає безстатеве розмноження, яке може повторюватися багато разів протягом одного вегетаційного періоду. Це забезпечує епіфітотійний характер поширення хвороби за сприятливих кліматичних умов.

Патоген є вкрай витривалим до зовнішніх факторів і може виживати в стерні люцерни протягом кількох років, що створює постійний ризик для нових посівів на одній і тій самій ділянці.

Хвороба уражає стебла, черешки листків та кореневу шийку рослин. Найнаочніші пошкодження спостерігаються на нижній частині стебла, де гриб формує свої спороложа.

Втрата врожаю при сильному ураженні може сягати 50% і більше. Молоді посіви першого року життя можуть повністю загинути, оскільки гриб швидко перекриває провідні шляхи рослини, викликаючи в'янення.

Окрім прямого зниження кількості зеленої маси, антракноз суттєво погіршує якість корму. Уражені тканини накопичують продукти метаболізму гриба, що може бути токсичним для сільськогосподарських тварин.

При ураженні кореневої шийки спостерігається некроз тканин, що перешкоджає нормальному перезимівлі люцерни. Рослини стають ослабленими, що веде до масового випадіння травостою після зими.

Пошкоджені посіви також втрачають здатність до швидкого відростання після кожного укосу, що скорочує кількість можливих зборів врожаю протягом сезону.

Розвиток патогену активізується в теплу пору року при температурі повітря від +20 до +30 градусів. Особливо сприятливим фактором є висока вологість повітря та часті атмосферні опади.

У літні місяці після чергового укосу спостерігається найбільш інтенсивний розвиток хвороби на відростаючих молодих стеблах. Пошкоджені під час скошування місця є вразливими до проникнення інфекції.

Роса та тумани також грають важливу роль у поширенні антракнозу, оскільки волога на поверхні листя необхідна для успішного проростання конідій та подальшої інвазії в тканини рослини.

Наприкінці сезону активність гриба знижується, проте він переходить у фазу спокою, готуючись до зимівлі на рослинних рештках. Погодні умови восени впливають на запас інфекції на наступний рік.

Густі посіви, де циркуляція повітря обмежена, знаходяться у зоні підвищеного ризику протягом усього вегетаційного періоду, оскільки вологість всередині посіву залишається високою тривалий час.

Головною ознакою є поява на стеблах плям, які спочатку мають вигляд невеликих втиснутих зон. Пізніше ці плями розростаються і набувають забарвлення від сірого до темно-коричневого.

На поверхні плям чітко видно чорні крапки — це ацервули, де утворюються спори гриба. При ураженні стебло часто викривляється у вигляді «пастушого посоха» і згодом засихає.

• Поява овальних плям на стеблах із темною облямівкою.
• Скручування та ламкість уражених стебел люцерни.
• Наявність чорних плодових тіл у центрі некротичних плям.
• В'янення верхівок рослин під час посухи або сильної спеки.
• Загнивання кореневої шийки з подальшим відмиранням всієї рослини.

Якщо розрізати стебло у місці ураження, можна помітити зміну кольору внутрішніх тканин на бурий. Це свідчить про глибоке проникнення грибниці в судинну систему рослини.

У полях, уражених хворобою, часто виникають «прогалини» або осередки з мертвими рослинами, які чітко вирізняються на фоні здорового травостою зеленого кольору.

Використання стійких сортів є пріоритетним методом. Сучасна селекція дозволяє підібрати гібриди, які мають високу опірність до Colletotrichum trifolii.

Агротехнічний контроль включає дотримання сівозміни. Люцерну не рекомендується повертати на поле раніше, ніж через 4 роки, щоб забезпечити природне відмирання збудника у ґрунті.

Важливо вчасно проводити скошування для того, щоб не допускати перестою травостою. Надмірно високий травостій накопичує вологу і стає ідеальним місцем для розвитку грибкової інфекції.

При обробці полів важливо дезінфікувати сільськогосподарський інструмент та техніку, особливо після роботи на заражених ділянках, щоб запобігти перенесенню спор на здорові посіви.

Глибока оранка ґрунту восени або навесні є ефективним заходом для знищення інфекційного фону. Загортання залишків рослин у глибші шари ґрунту прискорює їх розкладання та загибель патогена.