Антракноз льону

Збудником антракнозу льону є гриб Colletotrichum lini, який належить до недосконалих грибів. Цей фітопатоген є вузькоспеціалізованим паразитом, що вражає всі види культурного льону протягом усього вегетаційного періоду.

Гриб поширюється за допомогою конідій, які утворюються в спеціальних структурах — ложах (ацервулах). Ці структури часто мають вигляд дрібних подушечок з темними щетинками, які можна побачити під мікроскопом.

Інфекція зберігається в насінні у вигляді грибниці, а також на рештках рослин у ґрунті. Це робить насіннєвий матеріал головним джерелом первинного зараження посівів у кожному новому сезоні.

Систематичне положення патогену вказує на його пристосованість до паразитичного способу життя. Він продукує ферменти, що розщеплюють пектинові речовини рослинних тканин, викликаючи некрози.

Виявлення збудника на початкових етапах вимагає лабораторних досліджень, оскільки симптоми можуть бути схожими на інші плямистості, що суттєво ускладнює своєчасну діагностику в польових умовах.

Антракноз завдає великої шкоди льонарству, призводячи до випадіння сходів, зниження якості волокна та недобору насіння. Хвороба вражає кореневу систему, стебла та репродуктивні органи.

При ураженні сходів рослини часто гинуть ще до появи справжніх листків. Це викликає зрідженість посівів, що критично впливає на кінцеву густоту стояння та врожайність льону-довгунця.

На стеблах розвиваються глибокі язви, які порушують транспортування води та поживних речовин. Це призводить до передчасного в'янення рослин, особливо в спекотні періоди літа.

Якість волокна при антракнозі значно падає через руйнування луб'яних волокон грибницею. Уражені стебла стають ламкими, що ускладнює їх переробку на підприємствах первинної обробки.

Насіннєва продуктивність знижується через ураження коробочок, всередині яких утворюється хворе або недорозвинене насіння. Такі зерна мають низьку енергію проростання та слугують переносниками інфекції.

Первинне зараження відбувається при проростанні інфікованого насіння. Грибниця, що знаходиться під оболонкою насіння, активізується і швидко переходить на проросток, викликаючи його загибель.

Протягом вегетації вторинне зараження здійснюється конідіями. Вітер та краплі дощу сприяють їх поширенню на сусідні здорові рослини, що за сприятливих умов веде до епіфітотійного розвитку.

Висока вологість повітря та помірна температура (18–22°C) є ідеальними умовами для проростання спор та швидкого росту грибниці в тканинах рослини. Суха погода значно стримує розвиток патогену.

Критичний період для поширення хвороби — це фаза цвітіння та дозрівання, коли інфекція потрапляє на коробочки. У цей час волога погода сприяє утворенню нових генерацій спор.

Зимує гриб у ґрунті на залишках рослин або безпосередньо в насіннєвому матеріалі, зберігаючи життєздатність до весни наступного року, що вимагає постійного контролю за якістю зерна.

Перші симптоми проявляються як жовті плями на сім'ядолях, які швидко стають бурими. За вологої погоди на них можна помітити рожевий наліт — скупчення конідій гриба.

На стеблах формуються видовжені плями коричневого кольору, які згодом перетворюються на вдавлені язви. Це основний діагностичний маркер, за яким агрономи розпізнають антракноз у полі.

Коробочки при ураженні вкриваються дрібними чорними крапками, які можуть зливатися. Внутрішня частина коробочки часто буває заповнена грибницею, що призводить до гниття насіння.

При сильному ураженні кореневої системи рослини мають пригнічений вигляд, відстають у рості та розвитку. Часто спостерігається вилягання посівів через ламкість уражених стебел.

• Зовнішні язви на стеблах.
• Рожевий наліт на уражених частинах.
• Зріджені сходи з темними плямами.
• Чорні плями на коробочках.
• Загальне в'янення та хлороз рослин.

Найважливішим заходом є використання якісного насіннєвого матеріалу, очищеного від домішок та протравленого сертифікованими фунгіцидними препаратами широкого спектру дії.

Дотримання сівозміни є базовою агротехнічною вимогою. Повернення льону на поле раніше ніж через 5-6 років значно збільшує ризик зараження через ґрунтову інфекцію.

Глибока оранка та знищення післяжнивних залишків дозволяють зменшити кількість джерел інфекції, які залишаються на полі після збору врожаю льону.

Проведення посіву в оптимальні строки забезпечує дружні сходи та активний розвиток культури, що підвищує природну стійкість льону до впливу патогенів на ранніх етапах.

У разі виявлення перших ознак хвороби під час вегетації рекомендується застосування фунгіцидів, дозволених для використання на льоні, з метою обмеження поширення вторинної інфекції.