Колетотріхум Сіммондса

Морфологічно збудник характеризується розвитком конідій у спеціалізованих структурах — ацервулах. Ці спори забезпечують поширення інфекції в агроценозах під час активного вегетаційного періоду, особливо при наявності крапельно-рідинної вологи.

Раніше цей вид часто помилково відносили до комплексу видів Colletotrichum acutatum, проте сучасні генетичні дослідження чітко відокремили C. simmondsii як самостійний, високоагресивний вид, що спеціалізується на ягідних та деяких овочевих культурах.

Життєвий цикл гриба включає здатність до тривалого виживання у несприятливих умовах у стані спокою в грунті або у рослинних рештках. Патоген має високу здатність до мінливості, що ускладнює його контроль.

Екологічна пластичність дозволяє йому швидко колонізувати тканини рослини-господаря при підвищеній вологості. Він є типовим представником некротрофних патогенів, що руйнують клітини рослини та поглинають їх вміст.

Найбільшої шкоди цей фітопатоген завдає насадженням суниці садової (полуниці). В умовах сприятливої погоди він здатний знищити до 80-90% врожаю, роблячи ягоди непридатними для реалізації та споживання.

Окрім суниці, під загрозою знаходяться малина, ожина, лохина та деякі овочеві культури, такі як перець та томати. Інфекція може переходити з бур'янів на культурні рослини, створюючи постійні осередки зараження.

Шкідливість проявляється у вигляді некротизації тканин, що веде до зупинки росту та подальшого відмирання пагонів та суцвіть. Втрата товарного вигляду плодів є головним економічним наслідком для сільськогосподарських підприємств.

При системному ураженні патоген поширюється через провідні пучки, викликаючи в’янення цілих рослин, що часто призводить до повного випадання кущів на плантаціях.

Наявність гриба в розсадниках створює серйозну загрозу, оскільки інфікований посадковий матеріал стає основним джерелом поширення хвороби на нові площі, що економічно небезпечно для галузі.

Найбільш активне поширення збудника спостерігається протягом усього сезону вегетації, проте критичними періодами є етапи цвітіння та дозрівання плодів. У цей час рослини найбільш вразливі до інфікування.

Температурний оптимум для гриба становить +22...+26°C. У поєднанні з високою вологістю (понад 85%) це створює ідеальні умови для формування спороношення та швидкого зараження здорових частин рослин.

У літні місяці після рясних дощів ризик виникнення спалахів антракнозу досягає максимуму. Спори поширюються разом із бризками води при поливі або під час опадів, осідаючи на нових ділянках рослини.

Наприкінці сезону, зі зниженням температур та відмиранням вегетативної маси, гриб переходить у стан спокою. Він може успішно зимувати в муміфікованих плодах або в ґрунті під рослинними рештками.

Швидкість циклу розвитку від проростання спори до появи нового покоління конідій може становити від 48 до 72 годин, що робить хворобу вкрай важкою для стримування без профілактичних заходів.

Перші симптоми зазвичай з’являються на квітконосах у вигляді невеликих темно-коричневих або чорних плям. Згодом ці ділянки поглиблюються, стаючи втиснутими некрозами.

На ягодах хвороба проявляється як вдавлені плями, які з часом темніють. У центрі таких плям з’являється характерний рожевий або помаранчевий наліт — це маса спор патогена.

Основні візуальні ознаки інфекції:

• Некротичні плями на листках з жовтою облямівкою або без неї.
• Почорніння та відмирання квітконіжок, що призводить до засихання зав’язі.
• Повна муміфікація ягід, які стають твердими та сухими.
• При ураженні кореневої системи спостерігається раптове в’янення куща навіть при достатньому поливі.

Характерною ознакою антракнозу є те, що плями на ягодах часто виглядають "маслянистими" на початковій стадії, після чого швидко поширюються на весь плід, роблячи його абсолютно непридатним до вживання.

Ефективна стратегія захисту базується на інтегрованому підході, що включає ретельну підготовку ділянки та постійний фітосанітарний контроль за станом посадок.

Ключові методи контролю:

• Використання лише сертифікованого безвірусного матеріалу для закладання нових насаджень.
• Впровадження крапельного зрошення, щоб уникнути дощування, яке сприяє розповсюдженню спор.
• Регулярне видалення всіх уражених частин рослин та їх негайне вивезення з поля для подальшої утилізації.
• Дотримання просторової ізоляції та правильне формування насаджень для кращого провітрювання.

Хімічний захист передбачає використання фунгіцидів на основі діючих речовин, таких як азоксистробін, флудіоксоніл чи ципродиніл. Обробки слід проводити профілактично до початку дощів та періодично протягом усього періоду плодоношення, дотримуючись термінів очікування.

Для мінімізації хімічного навантаження рекомендується інтегрувати біологічні фунгіциди на основі грибів Trichoderma або бактерій Bacillus. Ці засоби найкраще працюють як частина комплексної стратегії захисту рослин.