Колетотріхум дематіум

Colletotrichum dematium належить до царства Гриби, відділу Аскоміцети, роду Колетотріхум. Це широко розповсюджений мікроскопічний фітопатоген, що є типовим збудником антракнозу.

Гриб розвивається в тканинах рослин, утворюючи характерні спороношення — ацервули. Вони мають вигляд дрібних темних подушечок, на яких розвиваються конідії, що поширюються з краплями дощу та вітром.

Для ідентифікації патогена в лабораторних умовах проводять мікроскопіювання. Конідії мають характерну серпоподібну або веретеноподібну форму, а наявність щетинок в ацервулах є видовою ознакою.

Систематично цей вид вважається поліморфним, що вражає широкий спектр дводольних рослин. Його виживання забезпечується здатністю зберігатися в рослинних рештках у вигляді міцелію та склероціїв.

Життєвий цикл гриба включає безстатеву стадію, яка є домінуючою в процесі масового зараження посівів протягом вегетаційного періоду.

Цей патоген вражає величезну кількість сільськогосподарських та декоративних культур. До групи ризику входять бобові (соя, квасоля), пасльонові, цибулеві, а також деякі види технічних та олійних культур.

На уражених рослинах гриб викликає некрози різних органів: стебел, листків, черешків, стручків та насіння. Особливо небезпечний патоген при розвитку у фазі формування врожаю.

Шкідливість проявляється у різкому зниженні фотосинтетичної активності листків через некротичні плями. Це призводить до передчасного в'янення та опадання листкового апарату.

При ураженні бобових культур інфекція проникає у стручки, що призводить до щуплості насіння та втрати його посівних якостей. Часто заражене насіння стає основним джерелом інфекції у наступному сезоні.

Сильне ураження може викликати системний хлороз та повну загибель молодих рослин, що суттєво знижує густоту стояння посівів і призводить до втрати значної частини врожаю.

Активний розвиток інфекції починається при настанні теплої та вологої погоди. Оптимальні умови для проростання спор — температура від +20 до +28 градусів Цельсія при високій відносній вологості повітря.

У літній період, особливо після випадання рясних опадів, спостерігається пік спороношення гриба. Краплі дощу сприяють поширенню конідій на здорові частини сусідніх рослин.

Патоген може зберігати життєздатність у ґрунті та на рослинних рештках протягом кількох років. Первинне зараження посівів часто відбувається навесні при контакті проростків з інфікованими рештками минулого врожаю.

Розвиток хвороби посилюється в періоди затяжних туманів та рос, які створюють сприятливе вологе середовище на поверхні листкових пластин для проростання інфекційних гіф.

До осені гриб утворює більш щільні структури, які дозволяють йому перезимувати в несприятливих умовах, готуючи базу для зараження наступного покоління культур.

На ранніх стадіях на листках з'являються дрібні бурі або коричневі плями, які поступово збільшуються в розмірах. По краях плям часто можна помітити більш темну кайму.

Центральна частина некрозу з часом світлішає, стаючи сіруватою або білястою. Саме на цих ділянках неозброєним оком або через лупу видно дрібні чорні крапки — ацервули.

При ураженні стебел спостерігаються поздовжні темні штрихи або вдавлені виразки. У місцях ураження тканини можуть розтріскуватися, що полегшує вторинне зараження іншими мікроорганізмами.

У деяких культур хвороба проявляється у вигляді скручування та деформації листків. При високій вологості на плямах може з'являтися слабкий наліт міцелію, що є класичною ознакою антракнозу.

Ураження стручків виглядає як вдавлені коричневі плями. При глибокому ураженні гриб проникає крізь стулки до насіння, залишаючи на ньому темні плями або наліт, що знижує товарний вигляд продукції.

• Використання тільки сертифікованого, здорового насіннєвого матеріалу, що пройшов фітосанітарну перевірку.
• Дотримання сівозміни з виключенням вразливих культур протягом 3–4 років.
• Ретельне загортання та знищення рослинних решток після збору врожаю, де зберігається інфекція.
• Застосування фунгіцидів системної та контактної дії в періоди підвищеного ризику зараження.
• Боротьба з бур'янами, які можуть слугувати резерватором патогена в полі.

Вибір фунгіцидів має ґрунтуватися на регламентах застосування для конкретної культури. Найбільш ефективними є профілактичні обробки до появи перших візуальних ознак хвороби.