Колетотріхум ущільнений

Колетотріхум ущільнений (лат. Colletotrichum truncatum) — це небезпечний грибковий фітопатоген, що належить до відділу Аскоміцети. Він є збудником антракнозу — хвороби, що вражає широкий спектр сільськогосподарських культур.

Цей гриб характеризується утворенням ацервул — спеціалізованих плодових тіл, у яких розвиваються безстатеві спори (конідії). Конідії мають виражену серпоподібну форму, що є діагностичною ознакою для мікологічних досліджень.

Біологічно патоген дуже агресивний: він виділяє ферменти та токсини, які руйнують клітинні стінки рослини, полегшуючи проникнення грибниці у внутрішні тканини. Це забезпечує швидке розповсюдження інфекції.

Збудник здатний тривалий час зберігати життєздатність у стані спокою на рослинних рештках, що залишаються після збирання врожаю. Міцелій може витримувати несприятливі погодні умови, перебуваючи в ґрунті.

Висока здатність до адаптації робить цей вид об’єктом постійного моніторингу в зонах інтенсивного вирощування бобових. Його поширення часто корелює з порушенням сівозмін та використанням інфікованого насіннєвого матеріалу.

Головними об'єктами ураження є зернобобові культури, передусім соя. Проте паразит також завдає шкоди фасолі, гороху та сочевиці, знижуючи їх продуктивність у багатьох агроекосистемах.

Шкодочинність проявляється через пошкодження всіх частин рослини: від коренів до генеративних органів. Втрати врожаю можуть бути суттєвими через зниження кількості бобів та маси насіння.

При ранньому зараженні проростків спостерігається зрідження посівів, що вимагає пересіву площ. Це призводить до додаткових витрат агропідприємств та зниження рентабельності вирощування.

Заражене насіння стає основним каналом розповсюдження патогена на нові території. Якість такого посівного матеріалу низька, а відсоток схожості значно скорочується через токсичну дію гриба.

Крім прямих втрат врожаю, антракноз знижує загальну енергію росту рослин, роблячи їх більш вразливими до інших патогенів та несприятливих умов середовища.

Найбільший ризик розвитку хвороби спостерігається у літній період, коли встановлюються тепла погода та висока вологість повітря. Опади є критичним чинником для вивільнення та поширення спор гриба.

Оптимальною температурою для розвитку патогена вважається діапазон від +20°C до +28°C. У таких умовах період генерації гриба скорочується до мінімуму, що призводить до швидкого охоплення інфекцією великих територій.

Початкове інфікування посівів відбувається під час проростання насіння. У ґрунті гриб активізується, проникаючи у молоді тканини паростків, що може викликати їх загибель ще до виходу на поверхню.

З початком фази цвітіння сприйнятливість рослин до антракнозу значно зростає. Розпорошення конідій відбувається переважно краплями дощу, що відбиваються від інфікованих нижніх листків на здорові органи рослини.

До кінця вегетації гриб переходить у фазу активного спороношення на бобах, готуючись до зимівлі на рослинних рештках або всередині насіннєвої оболонки.

Характерною ознакою є поява на стеблах темних, часто подовжених плям, що поступово чорніють. Ці ураження можуть охоплювати значну частину стебла, порушуючи обмін речовин у рослині.

На листках хвороба проявляється у вигляді дрібних некротичних плям, які оточені хлоротичною облямівкою. З часом тканини в центрі плям можуть випадати, утворюючи отвори.

У місцях ураження на поверхні тканин формуються дрібні чорні крапки — ацервули, які часто приховані під епідермісом або виступають назовні, утворюючи щетинистий наріст.

Уражені боби деформуються, на них з’являються вдавлені плями. При розтині таких бобів можна побачити наліт міцелію, що заповнює простір між стулками та насінням.

Передчасне опадання листків та засихання верхівок рослин під час наливу зерна є візуальним сигналом критичного ступеня зараження посівів.

Система захисту базується на комплексному підході, що включає агротехнічні та хімічні методи. Насамперед це використання здорового насіння, перевіреного в лабораторних умовах.

Видалення та знищення післяжнивних залишків є обов’язковим, оскільки вони служать резерватором гриба. Дотримання сівозміни дозволяє значно знизити рівень інфекційного навантаження в ґрунті.

Хімічний захист передбачає протруєння насіння перед посівом фунгіцидами системної дії. Також важливі обробки вегетуючих рослин під час критичних фаз росту (початок цвітіння).

Вибір фунгіцидів має базуватися на чергуванні діючих речовин для запобігання розвитку резистентності у гриба, що є частим явищем для роду Colletotrichum.

• Вирощування стійких сортів сої.
• Проведення оранки з оборотом пласта для глибокого закладення залишків.
• Оптимізація густоти посіву для кращої аерації.
• Застосування фунгіцидів класу стробілуринів та триазолів.