Валеріана – багаторічна трав'яниста рослина родини валеріанових, висотою до 150 см, з товстим кореневищем і мичкуватими коріннями. Корінь і кореневища містять ефірну олію (валеріаноборнеоловий ефір, сесквітерпен, борнеол), алкалоїди (валерин, хатинін), ізовалеріанову кислоту, глікозид валерид, сапоніни, органічні кислоти та мікроелементи. Ці речовини надають рослині заспокійливу, спазмолітичну, жовчогінну та судинорозширювальну дію.
У медичній практиці валеріана застосовується як заспокійливий засіб, що знижує збудливість центральної нервової системи, а також як препарат для покращення роботи серцево‑судинної та шлунково-кишкової систем. Вона полегшує безсоння, мігрені, неврози, гіпертонію, аритмію, спазми гладкої мускулатури, метеоризм і запори. Ефірна олія валеріани має протисудомну дію, а кореневища посилюють секрецію залозистого апарату ШКТ та пригнічують бродіння.
Для приготування настою зазвичай використовують 1 столову ложку подрібненого кореня, заливши склянкою окропу, наполягаючи 10–12 годин. Пити по 1–2 столові ложки 3–4 рази на день при підвищеній збудливості або за 3‑4 рази по 1/3 склянки. При тривалому застосуванні (більше двох місяців) можливі побічні ефекти: головні болі, неспокій, порушення роботи ШКТ. Валеріану протипоказано при хронічному ентероколіті, гломерулонефриті та підвищеній чутливості до її компонентів.
У косметології валеріана використовується завдяки борнеолу – речовині з протизапальною, антисептичною та протимікробною активністю. Вона допомагає зняти подразнення шкіри, зменшити лупу, запобігти випаданню волосся та передчасному посивінню.
