Зизифус (унабі) – багаторічна рослина родини крушинових, яку вирощують вже понад шість тисяч років у Китаї та інших субтропічних регіонах світу. Плоди нагадують фінік за смаком і зовнішнім виглядом: вони соковиті, без воскового нальоту, що дозволяє легко сушити їх на сонці без додаткової обробки. У свіжому вигляді унабі вживається як фрукт, а в кулінарії широко використовують для приготування компотів, мармеладу, пюре, цукатів і різних кондитерських виробів. Сушені плоди зберігають якість більше року завдяки низькому вмісту вологи.
Склад унабі багатий поживними речовинами: 15–25 % цукрів, до 5 % органічних кислот, 1,5–3 % білків, до 2 % крохмалю, 3–4,5 % жирів і до 900 мг вітаміну С. У них також присутні пектинові сполуки, активні речовини (250–1250 мг) та мікроелементи, що робить їх цінним джерелом енергії та антиоксидантів. Завдяки таким властивостям унабі традиційно застосовують у народній медицині для лікування застуд, захворювань печінки, нирок, шлунка і серця, а також як сечогінний засіб.
Рослина потребує теплого клімату та доброго освітлення, але стійка до заморозків до –25 °C. Для успішного вирощування необхідно забезпечити регулярний полив без переливу, видаляти бур'яни і сухі гілки, а також підживлення комплексними добривами у весняний та осінній періоди. Унабі самозапилюється не здатне, тому для отримання врожаю потрібна посадка як мінімум двох сортів – ранніх (наприклад, Китайський 60) і пізніх, що забезпечує більш тривалий період збору плодів. При правильному догляді рослина може жити до 100 років і приносити від 55 кг до 80 кг плодового врожаю на рік.
Таким чином, зизифус (унабі) є універсальним продуктом: він цінний як харчовий інгредієнт, так і лікарський засіб, а його стійкість до кліматичних умов робить його привабливим для садівників по всьому світу.
