ВУЛПІНА – багаторічна трава родини злакових, що належить до роду Cenchrus (вид Cenchrus ciliaris L.). Рослина характеризується прямостоячими, висхідними пагонами заввишки від 30 до 120 см і пухкими дернинками. Листкові пластинки вузькі (4–8 мм), плоскі, шорсткуваті, зеленого кольору, з гладкими піхвами; язичок довжиною 1–2,5 мм вкритий плівчастою поверхнею з шипиками або короткими волосками.
Суцвіття являє собою циліндричну колосоподібну мітелку (9 см завдовжки і близько 1 см завширшки) з короткими притиснутими до осі гілочками. Колоскові луски рівні, кілеваті, майже до середини зрослися; нижня квіткова луска має виступаючу остю на спинці. Зернівки – яйцеподібні, сплющені, завдовжки 4–6 мм, при збиранні 1000 насінин важать близько 0,3 г.
У природних умовах ВУЛПІНА віддає перевагу суходольним і заплавним лукам, берегам водойм, узліссям і галявинам. Рослина добре переносить тривале затоплення (30–45 днів), але не виносить застою вод, засолення ґрунту та посуху. Тіньовитривала і морозостійка, часто утворює чисті зарості на різнотравно-злакових луках.
Кормове значення рослини високе: насіння містить 5,1 кг перетравного протеїну на 100 кг сіна, а урожай сіна становить від 25 до 60 ц/га. У 100 кг сіна близько 48 кормових одиниць і 10 г каротину. Рослина стійка до скошування та помірного випасу, проте при інтенсивному випасанні може швидко виснажуватися.
ВУЛПІНА широко культивується в Європі, Азії та Північній Америці як цінна сінокісна і пасовищна рослина. Завдяки високій продуктивності біомаси (до 3‑го року життя) і добрій адаптації до різних кліматичних умов, вона активно використовується для створення культурних пасовищ і сінокосів.
