Ісоп (Hyssopus officinalis L.) – багаторічна рослина родини глухокропивових, яка утворює розлогі кущі висотою до 60–70 см і діаметром близько пів метра. Кущ складається з 40–50 вертикальних пагонів, на яких розташовані вузькі ланцетні листки, вкриті волосками, а верхівки гілочок вінчають колосоподібні суцвіття з невеликими двогубими квітками. Квітки бувають синьо-блакитними, але у культурних сортів можливі й інші відтінки – фіолетовий, рожевий або білий.
Листки і верхівки рослини багаті ефірними маслами, флавоноїдами та тритерпеновими кислотами (урсуловою, олеаноловою), а також дубильними речовинами. Ці сполуки надають ісопу характерний аромат з нотками камфори й анісу, який відчувається лише при безпосередньому контакті з рослиною. Завдяки високому вмісту ефірних олій, ісоп широко використовується як пряність у свіжому та сушеному вигляді: в салатах, супах, соусах, фаршах і паштетах.
У медицині ісоп застосовують при астмі, катарах верхніх дихальних шляхів, кон'юнктивітах, циститах, шлунково‑кишкових захворюваннях і ревматизмі. Він має антигельмінтону дію та допомагає боротися з пітливістю. Рослина також є чудовим медоносом – її називають «бджолиною травою», оскільки бджоли й джмелі збирають із неї цілющий нектар, а зібраний на ній мед вважається високої якості.
Ісоп легко вирощувати: він невибагливий, здатен обходитися без поливу та підживлень. У перший рік життя саджанцям потрібна трохи більше уваги, але після цього рослину можна «посадити й забути». Він стійкий до холоду й посухи, а період від сходів до початку цвітіння становить близько 110 днів, при цьому цвітіння триває з липня по серпень. Урожайність зеленої маси досягає 1,8–2,5 кг/кв.м.
