Лободова міль

Лободова міль (Scrobipalpa atriplicella) належить до ряду Лускокрилі (Lepidoptera) та родини Виїмчастокрилі молі (Gelechiidae). Доросла особина — невеликий метелик із розмахом крил близько 12–16 мм.

Передні крила комахи мають сірувато-коричневе забарвлення з характерним малюнком із темних плям та смуг. Задні крила світліші, мають довгу бахрому по краю.

Гусениця шкідника досягає довжини 10–12 мм. Її тіло забарвлене в жовтувато-зелений або коричневий колір із темнішою головою та поздовжніми смугами на спині.

Лялечка шкідника має темно-коричневий колір і розвивається в коконі з павутини, який гусениця створює у місці свого останнього живлення або у ґрунті.

Яйця молі дуже дрібні, овальної форми, зазвичай відкладаються самками поодинці або невеликими групами на нижню сторону листків кормових рослин.

Основним об'єктом живлення лободової молі є рослини родини Амарантові (Amaranthaceae), зокрема лобода (Atriplex) та лобода біла (Chenopodium).

В умовах промислового землеробства цей шкідник становить небезпеку для цукрового, столового та кормового буряка, оскільки ці культури є близькими ботанічними родичами дикорослих бур'янів.

Гусениці пошкоджують не лише листя, а й генеративні органи рослин, включаючи насінники буряків, що призводить до значних втрат урожаю насіння.

Пошкодження кормових культур відбувається шляхом скелетування або прогризання ходів у паренхімі листків, що знижує фотосинтетичну активність рослин.

Наявність шкідника на плантаціях буряків ослаблює рослини, роблячи їх сприйнятливішими до грибкових та вірусних хвороб.

Цикл розвитку лободової молі включає кілька генерацій протягом вегетаційного періоду, кількість яких залежить від кліматичних умов регіону.

Зимують комахи переважно в стадії лялечки або дорослої гусениці у рослинних рештках або у верхньому шарі ґрунту.

Виліт метеликів першої генерації зазвичай спостерігається наприкінці весни або на початку літа, коли встановлюється стабільно тепла погода.

Пік чисельності гусениць припадає на другу половину літа, коли розвиваються наступні покоління, здатні завдати найбільшої шкоди посівам.

Восени розвиток сповільнюється, і шкідник готується до діапаузи, переміщуючись у місця зимівлі серед бур'янистої рослинності.

Першою ознакою присутності лободової молі є невеликі світлі плями на листках, які поступово перетворюються на бурі сухі ділянки неправильної форми.

Гусениці часто сплітають листя павутиною, формуючи «гнізда» або згортаючи листок у трубку, всередині якої вони ховаються від хижаків.

При огляді рослин можна помітити характерні екскременти гусениць, які виглядають як дрібні темні гранули на поверхні листкової пластинки.

Якщо шкідник уражає насінники, спостерігається передчасне в'янення суцвіть та недорозвиненість плодів, що легко помітити під час моніторингу.

• Пожовтіння окремих ділянок листка.
• Наявність павутини у скручених листках.
• Поява отворів та ходів («мін») у тканинах листка.

Основним заходом боротьби є ретельна боротьба з бур'янами, зокрема з лободою, що слугують резерваторами шкідника на початку сезону.

Важливим агротехнічним прийомом є глибока зяблева оранка, яка сприяє знищенню лялечок у ґрунті та знижує популяцію комахи в наступному році.

Дотримання сівозміни, що виключає вирощування буряків на полях, засмічених лободовими бур'янами, знижує ризик масового розмноження молі.

За високої чисельності шкідника застосовуються інсектициди контактно-кишкової дії, дозволені для використання на буряках, з дотриманням термінів очікування.

Біологічний метод передбачає використання ентомофагів та бактеріальних препаратів, які ефективно стримують ріст чисельності гусениць без шкоди для довкілля.