Звичайна злакова попелиця

Звичайна злакова попелиця Schizaphis graminum — це дрібна комаха, що належить до родини Справжніх попелиць. Тіло дорослої особини має світло-зелений колір із характерною темною смугою вздовж спини.

Комаха проходить складний цикл розвитку, що включає як безкрилі, так і крилаті форми. Крилаті особини забезпечують швидке розселення шкідника на великі відстані.

Розвиток одного покоління за сприятливих температур (близько 20-25°C) відбувається менш ніж за два тижні, що забезпечує надзвичайно високу швидкість розмноження.

Зимує цей вид переважно у стадії яйця на озимих культурах та на дикорослих злаках, які служать первинними кормовими об'єктами навесні.

Шкідник є активним переносником вірусних захворювань, що робить його одним із найбільш небезпечних об'єктів у посівах колосових культур.

Серед культур, які пошкоджує цей шкідник: ячмінь озимий, пшениця, жито, овес, а також соя, ріпак озимий, гірчиця біла та яблуня.

Попелиця живиться соками рослин, проколюючи епідерміс листя та стебел своїм колючо-сисним ротовим апаратом. При цьому в тканини впорскуються токсичні ферменти.

Цей процес призводить до повної зупинки фотосинтезу в уражених зонах, що спричинює передчасне відмирання листкового апарату.

Пошкоджені посіви сильно відстають у рості, колосся розвивається недорозвиненим, а налив зерна значно знижується.

В умовах посухи шкодочинність попелиці стає критичною, оскільки пошкоджені рослини швидше втрачають тургор і гинуть.

На початкових етапах ураження на листі з'являються дрібні жовті цятки, які згодом зливаються у великі хлоротичні зони.

Листя поступово скручується, змінює колір на червоно-бурий, після чого засихає та відмирає.

Під час обстеження посівів колонії попелиць легко помітити на нижній стороні листя та всередині скручених листкових пластинок.

Наявність солодких виділень (медвяної роси) робить поверхню листя липкою, що часто приваблює мурах та сприяє розвитку сажистих грибків.

Рослини в осередках ураження виглядають пригніченими та мають характерний "хворий" вигляд порівняно зі здоровими ділянками поля.

Профілактика включає дотримання агротехнічних вимог, таких як знищення бур'янів та падалиці зернових культур після збирання врожаю.

Хімічний захист слід застосовувати при перевищенні порогу шкодочинності за допомогою інсектицидів системної або контактно-кишкової дії.

Важливу роль відіграє збереження корисних ентомофагів — сонечок, златоочок та хижих клопів, які природним чином контролюють чисельність шкідника.

Обробіток посівів слід проводити в ранкові або вечірні години, коли комахи найбільш активні та знаходяться на відкритих частинах рослин.

• Протруювання насіння системними інсектицидами для захисту сходів.
• Використання сортів із високою стійкістю до вилягання та шкідників.
• Регулярний моніторинг посівів починаючи з фази кущення.
• Збалансоване живлення рослин фосфорно-калійними добривами.