Багаторічні дводольні

До цієї групи належать коренепаросткові види, що здатні формувати нові пагони з бруньок на корінні, та стрижнекореневі рослини з потужним головним коренем, що накопичує поживні речовини.

Ботанічно вони мають сітчасте жилкування листків та формують дві сім'ядолі під час проростання. Їхня здатність відновлюватися навіть після сильного механічного пошкодження робить їх надзвичайно живучими.

Важливою ознакою є накопичення вуглеводів у підземних органах. Це дозволяє бур'янам виживати в несприятливих умовах та швидко відновлювати вегетативну масу після скошування або обробітку ґрунту.

Кожен вид у цій групі має свою специфіку, проте всі вони адаптовані до ефективного освоєння ресурсів навколишнього середовища, витісняючи менш конкурентоспроможні культурні рослини.

Дана група бур'янів поширена в усіх агрокліматичних зонах. Вони найчастіше зустрічаються в посівах зернових, технічних культур, на пасовищах та в багаторічних насадженнях, де не проводиться частий обробіток ґрунту.

На полях вони часто утворюють осередки, які поступово розширюються. Це пов'язано з тим, що горизонтальні корені здатні розростатися на великі відстані, займаючи нові площі в межах поля.

Вони успішно розвиваються на ґрунтах з різним рівнем зволоження, виявляючи високу адаптивність. Деякі види полюбляють ущільнені ґрунти, тоді як інші краще розвиваються на легких пухких субстратах.

Бур'яни цієї групи також займають придорожні смуги, необроблювані межі полів та пустирі, що слугує постійним джерелом поширення насіння та вегетативних зачатків.

Міграція бур'янів між ділянками часто відбувається за допомогою сільськогосподарських машин: кореневища, що намотуються на диски культиваторів або лемеші плугів, переносяться на чисті ділянки поля.

Шкодочинність багаторічних дводольних бур'янів полягає у їх здатності до потужної конкуренції. Вони споживають велику кількість вологи та поживних речовин з глибинних шарів ґрунту, куди коріння багатьох культур не досягає.

Внаслідок затінення культурних рослин широким листям знижується ефективність фотосинтезу, що призводить до затримки росту, розвитку хвороб та істотного зниження врожаю сільськогосподарських культур.

Ці рослини часто виступають проміжними господарями для шкідників та збудників інфекційних хвороб. Після збирання попередника шкідливі організми переміщуються на основну культуру, збільшуючи ризик епіфітотій.

Наявність цих бур'янів суттєво ускладнює проведення агротехнічних робіт. Надземна маса забиває робочі органи комбайнів, що підвищує витрати пального та негативно впливає на швидкість проведення збиральних робіт.

• Порушення балансу вологи та поживних речовин у ґрунті.
• Пригнічення розвитку культурних рослин через затінення.
• Збільшення засміченості товарного зерна.
• Створення середовища для розмноження хвороб та шкідників.

Для контролю багаторічних дводольних застосовують виснаження кореневої системи. Це досягається періодичним підрізанням бур'янів, що змушує рослини витрачати накопичені в корінні запаси вуглеводів на утворення нових пагонів.

Агротехнічний контроль базується на глибокій оранці з оборотом пласта, що сприяє висушуванню коріння на поверхні ґрунту під дією сонця або його загибелі взимку. Важливим є використання сівозмін із культурами, що мають щільний посів.

Хімічний захист передбачає використання гербіцидів системної дії. Важливо проводити обробку в періоди, коли поживні речовини активно відтікають від листків до кореневої системи, що забезпечує максимальну ефективність препарату.

Використання гліфосатів доцільно у післязбиральний період, коли бур'яни знаходяться у стадії активного вегетативного росту, а коріння активно накопичує цукри для перезимівлі.

У посівах злакових культур застосовують селективні гербіциди на основі гормональної дії, які вибірково знищують дводольні бур'яни, забезпечуючи чистий посів протягом всього вегетаційного періоду.