Тогнія мінімус

Гриб має здатність до утворення як конідій, так і перитеціїв, що дозволяє йому ефективно поширюватися в умовах виноградника. Спори переносяться вітром, дощем або комахами, потрапляючи у відкриті рани після обрізки.

Біологія цього гриба відрізняється високою пристосованістю: він здатен тривалий час виживати в мертвій деревині, деградуючи целюлозу та лігнін. Це робить його надзвичайно стійким до зовнішніх впливів.

Патоген повільно проникає в судини, поступово колонізуючи тканини лози. Поширення інфекції відбувається на мікроскопічному рівні задовго до того, як з'являться перші помітні симптоми на листі.

Дослідження показують, що Togninia minima часто працює в комплексі з іншими грибковими патогенами, посилюючи деструктивні процеси в деревині винограду та прискорюючи загибель куща.

Виноград культурний (Vitis vinifera) є основним господарем патогена. Хвороба, яку він викликає, відома як еска, вражає виноградники по всьому світу, завдаючи значних збитків виноробній галузі.

Окрім винограду, цей гриб може інфікувати різні плодові культури, включаючи оливкові дерева, мигдаль та актинідію (ківі). Це робить патоген небезпечним для агроценозів з різноманітними багаторічними насадженнями.

Шкодочинність полягає у прогресуючому руйнуванні ксилеми, що блокує постачання води та поживних речовин до надземної частини. Наслідком є зниження врожайності, деградація якості ягід та повне відмирання рукавів.

В умовах промислових насаджень патоген стає причиною передчасного списання виноградників. Кущі віком 10–15 років і старше стають найбільш вразливими до цього типу ураження.

Зараження посадкового матеріалу в розплідниках є критичною точкою розповсюдження. Використання інфікованих живців призводить до того, що хвороба проявляється вже на молодих саджанцях при висадці на постійне місце.

Зовнішні прояви інфекції на листі часто описують як «тигрове забарвлення» — некротичні плями оточені жовтою або червоною облямівкою. Ці симптоми зазвичай стають видимими в другій половині літа.

Внутрішня ознака ураження — темні плями або смуги (некрози) у деревині на зрізах штамбів та рукавів. Деревина стає крихкою та набуває губчастої структури в місцях розвитку міцелію гриба.

Апоплектична форма хвороби проявляється миттєвим засиханням усієї рослини протягом кількох днів. Листя в’яне, стає коричневим, але залишається на лозі, а ягоди зморщуються і засихають.

У молодих насадженнях спостерігається уповільнення росту, скорочення міжвузлів та хлороз. Такі рослини часто мають вигляд пригнічених і нерівномірно розвинених порівняно зі здоровими кущами.

• Поява жовтих або коричневих плям на листковій пластині.
• Поступове некротизування країв листя.
• Характерне потемніння деревини на поздовжніх зрізах.
• Різке в’янення (апоплексія) в умовах літньої спеки.
• Передчасне опадання листя та засихання гроз.

Захист від Togninia minima базується на інтегрованому підході, оскільки жоден метод окремо не дає повної гарантії знищення гриба, що вже проник у дерево.

Головна стратегія — це мінімізація ран при обрізці. Обрізку рекомендується проводити в суху погоду, уникаючи днів з високою вологістю, коли поширення спор є найбільш інтенсивним.

Обов'язковим заходом є захист зрізів за допомогою спеціальних фунгіцидних паст або фарб. Це створює фізичний бар'єр, що запобігає потраплянню патогена в судинну систему рослини.

Видалення інфікованих кущів та їх частин з поля є обов'язковим для запобігання поширенню інокуляту на сусідні здорові рослини. Утилізацію зараженої деревини слід проводити шляхом спалювання.

Ретельний контроль стану саджанців у розплідниках і використання методів гарячої води (термотерапії) перед висадкою допомагають знизити ризик занесення інфекції на нові виноградники.