Тілетія жахлива

Тілетія жахлива (Tilletia horrida) — це базидіальний гриб із ряду сажкових, що є вузькоспеціалізованим паразитом посівів рису.

Гриб належить до родини Tilletiaceae. Його міцелій розвивається всередині зав'язі рису, поступово заміщуючи тканини ендосперму чорною масою теліоспор.

З морфологічної точки зору спори патогена мають характерну шипувату оболонку, що дозволяє їм тривалий час зберігати життєздатність у несприятливих умовах зовнішнього середовища.

Об'єкт вважається карантинним для багатьох регіонів України та світу, оскільки інфекція здатна швидко поширюватися через посівний матеріал та грунт.

На рівні мікроскопічного дослідження гриб легко ідентифікується за будовою спор, що виключає помилки при фітосанітарній експертизі зерна.

Основною культурою-господарем є рис (Oryza sativa). Хвороба, яку спричиняє гриб, відома в агрономії як чорна сажка рису.

Внаслідок ураження зернівка повністю руйнується, а її внутрішній вміст заміщується масою чорних спор. Це призводить до повної втрати врожаю уражених колосків.

Зерно, що зазнало інфекції, втрачає свою масу та харчову цінність. Більше того, воно стає токсичним через наявність продуктів метаболізму гриба.

Шкодочинність проявляється також у зниженні схожості насіння, якщо використовувати зерно з уражених посівів для подальшої посівної кампанії.

Економічні збитки зростають через необхідність проведення додаткових заходів очищення та знезараження врожаю, а також через карантинні обмеження на експорт продукції.

Розвиток патогена тісно пов'язаний з періодом цвітіння рису. Саме в цей час спори, що розносяться повітряними потоками, потрапляють на маточки рослин.

Висока вологість повітря та помірні температури (близько +25 градусів Цельсія) створюють ідеальні умови для проростання спор та зараження рослин.

Гриб має здатність перезимовувати у вигляді спор у грунті, залишаючись джерелом інфекції на наступні сезони, що робить його вкрай небезпечним при монокультурі.

Пік поширення хвороби припадає на фазу виметування та цвітіння, коли сприйнятливість рослин до патогену є максимально високою.

У разі дощової погоди в період цвітіння ризик розвитку епіфітотії значно зростає, оскільки краплі дощу сприяють переміщенню спор між колосками.

Візуальні симптоми хвороби стають помітними лише в період дозрівання зерна, коли уражені квітки деформуються і набувають чорного кольору.

При відкритті колоска видно, що замість нормального білого ендосперму всередині знаходиться дрібнодисперсний чорний порошок.

Іноді на поверхні колосків можна помітити поодинокі спори, які утворюють ледь помітний наліт, проте найчастіше зараження відбувається приховано до моменту збирання.

Пошкоджені зернівки зазвичай не проростають, що є головною ознакою якості посівного матеріалу при лабораторному аналізі.

• Чорні пилячі зерна в метелці.
• Розрив квіткових лусок під тиском маси спор.
• Специфічний запах гнилі при масовому ураженні.

Захист посівів базується на використанні сертифікованого насіння, гарантовано вільного від спор гриба, що є ключовим заходом профілактики.

Важливу роль відіграє дотримання сівозміни, що перешкоджає накопиченню патогена в грунті та знижує ризик повторного зараження.

Протруювання насіння системними фунгіцидами є обов'язковим етапом підготовки до посіву для запобігання початковому інфікуванню.

Агротехнічні заходи, такі як глибока оранка, допомагають заглибити інфекційний матеріал, де він швидше гине під дією мікроорганізмів-антагоністів.

Моніторинг посівів у період цвітіння дозволяє вчасно виявити джерела інфекції та ізолювати ділянки, що запобігає масовому поширенню сажки на сусідні посіви.