Тіліція рису

Збудником захворювання є гриб Neovossia horrida (синонім Tilletia barclayana), що належить до відділу Basidiomycota. Цей патоген є специфічним збудником сажки рису.

Гриб зберігається у ґрунті та на насінні у формі теліоспор. Спори мають темне забарвлення, сітчасту поверхню оболонки та здатні тривалий час зберігати життєздатність у несприятливих умовах.

Під час проростання спори утворюють базидії з базидіоспорами, які розносяться вітром і потрапляють на квітки рослин у період їх цвітіння.

Міцелій гриба розвивається всередині тканин зернівки, поступово заміщуючи крохмалисте ядро на масу чорних спор, що порошать.

Патоген є вузькоспеціалізованим паразитом, що вражає виключно представників роду Oryza, викликаючи значні втрати продуктивності посівів.

Головною культурою, що страждає від ураження, є рис посівний (Oryza sativa). Хвороба призводить до повної втрати якості зерна та суттєвого зниження врожаю.

Зернівки, уражені грибом, стають непридатними для харчових цілей через вміст спор, які можуть погіршувати смакові якості та бути небезпечними для здоров'я.

В умовах масового розвитку хвороби фермерські господарства втрачають до 20% врожаю, що робить проблему критично важливою для галузі рисування.

Інфекція поширюється дуже швидко за сприятливих погодних умов, тому заражене поле може стати осередком для сусідніх посівів.

Крім прямих втрат, уражений врожай має низьку ринкову вартість через фітосанітарні обмеження на експорт та переробку зерна.

Зараження відбувається виключно під час цвітіння рису, коли відкриті квітки стають вразливими до потрапляння спор. Вологість повітря та опади є ключовими факторами.

Інкубаційний період триває від моменту цвітіння до повного дозрівання зернівки, протягом якого гриб активно розвивається всередині тканин рослини.

Найбільша небезпека виникає в період дощів та ранкових туманів, коли спори отримують оптимальні умови для проростання та проникнення в зав'язь.

Наприкінці вегетаційного періоду оболонка зерна розривається, і чорний порошок спор розсіюється навколо, забруднюючи ґрунт та збиральну техніку.

Життєвий цикл патогена чітко прив'язаний до фенологічних фаз розвитку рису, що дозволяє йому успішно долати зимовий період у стані спокою.

Основним симптомом є наявність чорного порошкоподібного нальоту всередині квіткових лусок замість нормального зерна. Колір нальоту зумовлений масою спор гриба.

Зернівки часто візуально змінюються, вони стають темнішими, іноді збільшуються в розмірі, що призводить до розходження лусок колоска.

• Поява чорного пилу всередині зерна.
• Деформація та почорніння колосків.
• Специфічний запах гнилі або риби від уражених посівів.
• Підвищена крихкість уражених зерен при дотику.

У полі хворобу найлегше виявити перед збиранням врожаю, коли спори починають масово висипатися при найменшому струсі рослин.

Контроль хвороби базується на використанні сертифікованого насіння, яке пройшло фунгіцидну обробку перед посівом для знищення спор на поверхні.

Важливим елементом агротехніки є правильна сівозміна, що обмежує накопичення патогена у ґрунті, а також глибока оранка після збирання.

Використання стійких до збудника сортів рису є найефективнішим довгостроковим методом боротьби, який знижує потребу в хімічних обробках.

Регулярний моніторинг полів дозволяє вчасно виявити осередки інфекції та прийняти рішення щодо застосування фунгіцидів у фазі цвітіння.

Дотримання карантинних заходів при транспортуванні насіння запобігає поширенню Neovossia horrida на нові території та чисті ділянки.