Стенокарпела макроспора

Патоген належить до класу аскоміцетів і характеризується утворенням пікнід — спеціалізованих структур, де розвиваються спори (конідії). Саме ці спори забезпечують поширення інфекції в агроценозах.

Гриб зберігається в ґрунті та на залишках кукурудзи протягом тривалого часу. Міцелій патогена здатний витримувати несприятливі умови, що робить його вкрай стійким до факторів зовнішнього середовища.

Оптимальні умови для розвитку гриба включають високу вологість повітря та помірні температури. Наявність вологи на поверхні органів рослини є критичним фактором для проростання конідій.

Цей мікроорганізм активно розвивається при пошкодженні тканин рослин комахами або внаслідок механічних впливів, через які він проникає всередину господарської рослини.

Основним господарем цього фітопатогена є кукурудза. Хвороба, яку він викликає, відома як диплодіоз або суха гниль, завдає величезних збитків сільськогосподарському виробництву.

Гриб вражає по качани, стебла, коріння та листя кукурудзи. Найбільш критичним є пошкодження качанів, яке призводить до повної втрати товарної якості врожаю.

Інфекція стебел негативно впливає на провідну систему рослини, що перешкоджає нормальному надходженню поживних речовин до зерна та спричиняє передчасне в’янення.

Через руйнування тканин качана зерно стає легким, крихким та втрачає свою масу, що призводить до суттєвого зменшення виходу кінцевого продукту після збирання.

Використання зараженого насіння призводить до випадання сходів або до раннього ураження молодих рослин, що знижує густоту посівів та врожайність загалом.

Візуально хвороба проявляється утворенням густого білого грибного нальоту на поверхні качана. Він зазвичай починається з основи і швидко охоплює весь качан під обгортками.

Між зернівками кукурудзи можна помітити дрібні чорні крапки — це пікніди гриба, які виступають крізь тканини ураженої рослини для подальшого розсіювання спор.

Листя хворих рослин вкривається видовженими плямами сіро-коричневого кольору, які поступово збільшуються в розмірах та призводять до некрозу листової пластини.

Стебла при ураженні набувають бурого відтінку, стають м’якими, а внутрішня паренхіма руйнується, залишаючи лише судинні пучки, що призводить до вилягання посівів.

• Поява білого міцелію на качанах.
• Чорні пікніди на уражених органах.
• Некротичні плями на листках.
• Роз м’якшення стебла в нижніх вузлах.
• Повна руйнація внутрішньої структури качана.

Важливим елементом контролю є дотримання сівозміни. Кукурудзу на одне й те саме поле можна повертати не раніше ніж через 3 роки, щоб перервати життєвий цикл патогена.

Глибока оранка із якісним загортанням рослинних решток допомагає значно зменшити запас інфекції у верхньому шарі ґрунту, де гриб найкраще виживає взимку.

Протруювання насіннєвого матеріалу фунгіцидами системної дії є обов’язковим заходом, який захищає сходи від раннього зараження ґрунтовою інфекцією.

Вирощування стійких гібридів є найбільш економічно обґрунтованим методом. Селекція спрямована на створення рослин із щільними обгортками, що ускладнює проникнення гриба.

Ретельне видалення бур’янів та боротьба зі шкідниками, що пошкоджують стебла, дозволяють знизити ризик проникнення гриба в тканини рослин.