Стемфіліоз

Міцелій патогена проникає у тканини рослин через продихи або пошкодження. Гриб утворює велику кількість конідій, які легко розносяться вітром на великі відстані, забезпечуючи масове інфікування посівів.

Цикл розвитку гриба тісно пов'язаний з наявністю крапельної вологи на поверхні рослин. Для проростання спор необхідні умови високої вологості, що робить цей патоген особливо активним у періоди частих дощів та туманів.

Збудник характеризується високою пластичністю та здатністю виживати в ґрунті або на рослинних рештках у вигляді хламідоспор або сапротрофного міцелію. Це дозволяє йому зберігати інфекційну здатність протягом тривалого часу.

Систематичне положення гриба визначається його належністю до родини Pleosporaceae. Його здатність викликати епіфітотії робить його серйозною загрозою для промислового вирощування овочевих та плодових культур.

Хвороба завдає значної шкоди цибулі, часнику, томатам, спаржі та грушам. Поразка цибулі є найбільш критичною, оскільки хвороба призводить до передчасного відмирання пір'я, що зупиняє ріст цибулини.

Значне зменшення асиміляційної поверхні листя призводить до суттєвого зниження врожайності. Рослини, уражені стемфіліозом, виглядають пригніченими, а їхня товарна якість суттєво знижується.

На плодах і цибулинах інфекція часто стає причиною розвитку вторинних гнилей, які виникають під час зберігання. Це призводить до великих втрат продукції на складах та холодильниках.

Для плодових дерев, таких як груша, стемфіліоз небезпечний ураженням листя та плодів, що викликає появу некротичних плям та передчасне опадання зав'язі.

Вредоносність патогена проявляється не лише у прямій втраті врожаю, а й у підвищенні витрат на хімічні засоби захисту та додаткові заходи догляду за посівами.

Перші симптоми з'являються на старому листі у вигляді дрібних жовтуватих плям. Згодом ці плями збільшуються, стають коричневими та набувають видовженої або овальної форми, часто з вираженою концентричною зональністю.

При високій вологості повітря на поверхні плям розвивається густий наліт оливкового або майже чорного кольору, що є масовим спороношенням гриба.

На цибулі хвороба проявляється некрозом кінчиків листя. Поступово некроз поширюється вниз по пір'ю, що з часом призводить до повного висихання та вилягання вегетативної маси.

Ураження шийки цибулини виглядає як м'яка, розм'якшена тканина, яка з часом набуває темного забарвлення. Це часто супроводжується неприємним запахом через розвиток супутньої мікрофлори.

Якщо інфекція потрапляє на плоди, виникають глибокі плями, які можуть перетворюватися на язви. З часом тканина в місці ураження стає крихкою і руйнується.

Основною стратегією захисту є запобігання накопиченню інфекції. Важливим є глибока оранка, яка сприяє швидкому розкладанню рослинних решток, де зберігається гриб.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку патогена. Не рекомендується висаджувати сприйнятливі культури на полях, де раніше спостерігалися спалахи стемфіліозу.

Використання фунгіцидів з діючими речовинами (такими як азоксистробін, піраклостробін, дифеноконазол) дозволяє стримувати поширення хвороби. Обробки слід проводити профілактично до початку масового ураження.

Важливо уникати надмірного азотного живлення, яке сприяє активному розростанню м'яких тканин, що легко пробиваються грибницею. Збалансоване живлення фосфором та калієм зміцнює імунітет рослин.

• Вибір стійких до патогенів сортів.
• Використання крапельного поливу для запобігання намоканню листя.
• Моніторинг погодних умов та стану посівів.
• Знищення бур'янів, які можуть бути резерваторами інфекції.