Стефіліоз томату

Збудником стефіліозу є гриб Stemphylium lycopersici, який належить до царства Гриби та є небезпечним фітопатогеном. Це мікроскопічний гриб, що розмножується конідіями та активно паразитує на тканинах пасльонових культур.

Патоген зберігається в ґрунті та на рештках рослин протягом тривалого часу. Навесні при підвищенні температури та вологості конідії розносяться вітром і краплями дощу, потрапляючи на здорові листки рослин.

Розвитку гриба сприяють тривалі періоди вологої погоди та температурний режим у межах 20–28°C. Висока вологість повітря є критичним фактором, що забезпечує швидке проростання спор на поверхні рослин.

Гриб проникає в рослину через продихи або пошкоджені ділянки епідермісу. Після проникнення міцелій швидко поширюється в міжклітинному просторі, виділяючи токсини, що руйнують клітинні мембрани господаря.

Наявність осередків інфекції в теплицях часто пов’язана з порушенням мікроклімату та високою щільністю посадки. Без належної вентиляції хвороба може вразити значну частину плантації за лічені тижні.

Стефіліоз уражає томати, баклажани та перець, викликаючи суттєве зниження врожайності. Рослини, уражені на ранніх стадіях, стають слабкими та менш стійкими до інших несприятливих факторів.

Основними втратами є передчасне відмирання листкового апарату. Це призводить до сонячних опіків плодів, оскільки оголені плоди втрачають захист від прямого сонячного проміння, що погіршує їх товарні якості.

Типовою ознакою хвороби є дрібні, чітко окреслені плями коричневого кольору, які згодом стають сірими. Навколо плям часто утворюється хлоротична зона, яка поступово поширюється на весь листок.

Згодом центр плями може розтріскуватися, а тканини навколо відмирають. Уражені листки поступово засихають, починаючи з нижніх ярусів рослини, що значно знижує фотосинтетичну площу та врожайність.

Основним заходом боротьби є використання здорового посівного матеріалу та стійких гібридів. Регулярне знищення бур'янів із родини пасльонових дозволяє суттєво зменшити кількість природних джерел інфекції.

Застосування хімічних засобів захисту, таких як фунгіциди на основі хлороталонілу або азоксистробіну, дозволяє стримати розвиток хвороби. Важливо чергувати препарати з різними механізмами дії для уникнення виникнення резистентності у гриба.