Парша яблуні

Зимує збудник у формі псевдотеціїв на опалому листі. Навесні, після встановлення теплої погоди та дощів, відбувається вивільнення аскоспор, які заражають перші молоді листки та суцвіття.

Подальше поширення інфекції протягом літа відбувається за допомогою конідій. Вони розносяться краплями дощу та вітром, утворюючи нові осередки зараження на всіх зелених частинах дерева.

Для проростання спор необхідна наявність крапельної вологи на поверхні рослин протягом кількох годин. Чим вища температура та вологість, тим швидше відбувається інкубаційний період.

Гриб розвивається під кутикулою, що робить його захищеним від багатьох зовнішніх факторів, доки не з'явиться спороношення. Саме тому важливо вчасно проводити профілактичні обробки саду.

Хвороба завдає значної шкоди яблуням, вражаючи листя, квіти, плоди та молоді пагони. Найбільш вразливими є молоді дерева та сорти, чутливі до цього патогену.

Ураження плодів призводить до появи плям, що супроводжуються тріщинами, які стають воротами для інших хвороб. Такі яблука втрачають товарний вигляд та погано зберігаються.

Пошкодження листкового апарату суттєво знижує фотосинтетичну активність, що негативно впливає на накопичення поживних речовин та закладку бруньок на наступний сезон.

Сильне ураження часто призводить до передчасного опадання листя, що послаблює дерево перед зимою та знижує його стійкість до низьких температур.

Масове зараження завязей може призвести до їх передчасного опадання, що прямо відображається на обсягах врожаю, який отримує садівник у поточному році.

Первинні симптоми виглядають як оливково-зелені плями на листі, які з часом стають темно-бурими. Поверхня плям вкривається характерним оксамитовим нальотом.

На плодах парша утворює виразні плями з темною серединою та світлою облямівкою. Пошкоджені місця з часом стають корковими, що провокує деформацію плода.

На пагонах хвороба проявляється у вигляді дрібних пухирців або розтріскування кори. Це порушує нормальний ріст молодих гілок та може призвести до їх відмирання.

З нижнього боку листка наліт зазвичай густіший, що є наслідком активного утворення конідій. Це головна діагностична ознака для ідентифікації патогену.

• Оливкові бархатисті плями на листках.
• Темні плями з тріщинами на плодах.
• Деформація молодих пагонів.
• Передчасне опадання листків.

Агротехнічний контроль починається з ретельного прибирання опалого листя восени. Це дозволяє знищити основну масу джерела інфекції, що зимує у саду.

Застосування фунгіцидів є обов'язковим елементом захисту. Використовують контактні препарати для профілактики та системні — для лікування при появі перших симптомів.

Обрізка крони та проріджування дерев сприяють кращому провітрюванню, що зменшує вологість навколо листя і перешкоджає розвитку грибка.

Підбір сортів, що мають генетичну стійкість до парші, дозволяє значно скоротити кількість хімічних обробок та зменшити пестицидне навантаження.

Важливо дотримуватися чергування фунгіцидів з різними механізмами дії, щоб запобігти виникненню резистентності у збудника до діючих речовин.