Пасіалоз льону

Пасіалоз льону викликається сумчастим грибом Mycosphaerella linicola (анаморфа Septoria linicola). Це небезпечний фітопатоген, що належить до царства Гриби (Fungi) та уражає всі надземні органи льону протягом усього періоду вегетації.

Збудник зберігається в ґрунті на рештках рослин, а також може передаватися з інфікованим насінням. Гриб добре пристосований до різноманітних кліматичних умов, що сприяє його широкому розповсюдженню у льносіючих зонах.

Життєвий цикл включає конідіальну та сумчасту стадії. Конідії поширюються краплями дощу та вітром, заражаючи здорові тканини, що забезпечує стрімке поширення хвороби в посівах.

Основним джерелом первинної інфекції є уражені рештки, де гриб зимує у вигляді перитеціїв. Навесні при високій вологості відбувається викид аскоспор, які заражають сходи.

Висока вологість повітря є ключовим фактором, що провокує активний розвиток пасіалозу, роблячи його досить складним об’єктом для боротьби під час вологих сезонів.

Хвороба завдає значної шкоди льону-довгунцю та льону олійному, знижуючи врожайність та погіршуючи якісні показники сировини. Патоген уражає вегетативні органи та генеративні структури.

Наслідком зараження є передчасне відмирання листя, що знижує активність фотосинтезу та послаблює життєздатність рослин. Це значно уповільнює ріст та розвиток льону.

Ураження стебел негативно впливає на якість льоноволокна, яке стає ламким і втрачає механічну міцність. Це призводить до зниження сортності продукції при переробці.

Пошкодження коробочок спричиняє розвиток щуплих, недорозвинених насінин, які мають низьку енергію проростання. Такі насінини стають носіями інфекції для майбутніх посівів.

Масове ураження посівів може призвести до втрат урожаю на рівні 20-30%, а в умовах епіфітотії — і значно вище, що створює серйозну загрозу економічній ефективності вирощування льону.

Перші симптоми проявляються як світло-коричневі плями на сім'ядолях та листках, які згодом темніють і мають чітко виражену облямівку. Плями можуть розростатися та зливатися, охоплюючи великі ділянки тканин.

На стеблах формуються видовжені плями сірого або коричневого кольору. У центрі цих плям можна побачити дрібні чорні крапки — пікніди, де накопичуються спори гриба.

Коробочки при ураженні мають характерні темно-коричневі вдавлені плями. Це призводить до їхньої деформації, побуріння та раннього розтріскування, що погіршує насіннєву продуктивність.

За умов високої вологості на плямах може з’являтися ледь помітний наліт спороношення. Рослини виглядають хворими, передчасно жовтіють і всихають, що створює осередки раннього дозрівання.

• Потемніння та відмирання сім'ядолей.
• Поява пікнід на уражених ділянках стебел та листків.
• Ламкість стебел, що погіршує якість волокна.
• Ураження коробочок та зниження якості насіння.

Основою боротьби є використання якісного, сертифікованого посівного матеріалу, який пройшов фітосанітарний контроль. Протруювання насіння є обов’язковим етапом технології захисту.

Важливе значення має дотримання сівозміни, при якій повернення льону на поле відбувається не раніше, ніж через 5-6 років. Це дозволяє обмежити накопичення інфекції в ґрунті.

Якісний обробіток ґрунту, зокрема глибока зяблева оранка, забезпечує ретельне загортання рослинних решток, що пришвидшує їх мінералізацію та зменшує запас спор патогена.

При загрозі епіфітотії або виявленні симптомів у період вегетації проводять обробку посівів фунгицидами системної дії. Це дозволяє зупинити поширення гриба на здорові ділянки.

Заходи щодо своєчасного збирання врожаю та швидкого сушіння насіння мінімізують ризики подальшого розвитку пасіалозу на зібраній продукції, забезпечуючи її тривале зберігання.