Парша кісточкових

Збудником парші кісточкових є гриб Fusicladium carpophilum, який належить до класу аскоміцетів. Цей мікроскопічний патоген спеціалізується на ураженні рослин родини Розові.

Гриб успішно перезимовує у вигляді міцелію в уражених гілках та пагонах. Навесні, за сприятливих умов, на цих ділянках утворюється спороношення, що служить джерелом вторинного зараження.

Зараження відбувається через конідії, які поширюються за допомогою крапель дощу, вітру або комах. Патоген має високу здатність до швидкого розмноження в умовах вологого клімату.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з періодом вегетації плодових дерев. Починаючи з моменту формування зав'язі, гриб активно колонізує поверхню молодих плодів та листя.

Систематичне положення патогена визначає його високу адаптивність до різних кліматичних зон, де вирощуються персики, абрикоси та сливи.

Найбільшої шкоди хвороба завдає плодам, які стають нетоварними через плямистість та деформацію. Втрати врожаю в садах без обробок можуть досягати значних показників.

На поверхні плодів формуються плями, які згодом темніють і стають оксамитовими. У місцях ураження шкірка перестає рости, що спричиняє появу тріщин.

Пошкоджені плоди часто стають об'єктом вторинних інфекцій, таких як плодова гниль, що повністю знищує врожай під час зберігання.

Ураження пагонів призводить до їх висихання та зниження імунітету всього дерева. Це критично для молодих саджанців, які можуть значно відставати у рості.

Листя також страждає від парші, що призводить до порушення процесу фотосинтезу та послаблення закладання квіткових бруньок на наступний сезон.

Первинне зараження спостерігається навесні після встановлення температури вище +10 градусів та підвищення вологості. Найактивніше хвороба розвивається у червні та липні.

Оптимальні умови для розвитку гриба — це тривалі періоди дощів або висока роса. Волога на поверхні рослин є необхідною умовою для проростання конідій.

Протягом літа гриб може давати кілька поколінь спор, що призводить до накопичення інфекційного фону в саду. Чим довший вологий період, тим вищий ризик епіфітотії.

При настанні спекотної та сухої погоди розвиток гриба дещо сповільнюється, проте він залишається в тканинах рослини в прихованому стані.

Восени гриб накопичує ресурси для перезимівлі в корі молодих пагонів, створюючи базу для зараження в наступному році.

• Дрібні округлі плями оливково-чорного кольору на молодих плодах.
• Утворення характерного нальоту (спороношення) у центрі плям.
• Деформація плодів, внаслідок чого вони стають асиметричними.
• Розтріскування шкірки плодів у місцях найбільшого ураження.
• Виникнення коричневих виразок на однорічних пагонах, що навесні стають вогнищами інфекції.

Санітарна обрізка є першим кроком у боротьбі. Необхідно видаляти всі уражені пагони, де зимує збудник, та спалювати їх за межами саду.

Важливо забезпечити достатнє провітрювання крони через правильне обрізування. Це зменшує тривалість зволоження листя, що є критичним для гриба.

Хімічний захист передбачає використання контактних та системних фунгіцидів. Перше обприскування проводять у фенофазі «рожевий бутон».

Протягом вегетації проводять профілактичні обробки, особливо перед очікуваними періодами дощів. Важливо використовувати препарати різних хімічних класів для запобігання резистентності.

Восени, після опадіння листя, рекомендується провести викорінювальне обприскування мідьвмісними препаратами для зменшення інфекційного навантаження в саду.